http://dai.at.ua/ Fri, 16 Jul 2010 19:59:34 GMT uCoz Web-Service З А К О Н У К Р А Ї Н И Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України Цей Закон визначає правові засади організації діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України - державного колегіального органу виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення. Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: 1) суб'єкт природної моноп... З А К О Н У К Р А Ї Н И Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України Цей Закон визначає правові засади організації діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України - державного колегіального органу виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення. Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: 1) суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, який провадить діяльність на ринку, що перебуває у стані природної монополії, у сфері централізованого водопостачання та водовідведення і транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 2) суб'єкт господарювання на суміжному ринку - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність у сфері виробництва теплової енергії (крім випадків, коли теплова енергія використовується виключно для внутрішніх потреб), централізованого постачання теплової енергії; 3) тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення. 2. Терміни "природна монополія" і "суміжний ринок" вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про природні монополії" ( 1682-14 ). Стаття 2. Статус Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 1. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України є державним колегіальним органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення. 2. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України здійснює свої повноваження відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України незалежно від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян. 3. Реалізацію повноважень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України забезпечує центральний апарат та територіальні органи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються Головою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. Стаття 3. Завдання Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 1. Завданням Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України є здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках шляхом: 1) збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів та держави; 2) забезпечення прозорості та відкритості діяльності на ринках природних монополій та на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення; 3) захисту прав споживачів товарів і послуг у частині отримання товарів і послуг належної якості та в достатньому обсязі за економічно обґрунтованими цінами, а також стимулювання підвищення їх якості і задоволення попиту на них; 4) формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін; 5) забезпечення самоокупності діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках; 6) забезпечення рівних можливостей для доступу споживачів до товарів (послуг) на ринках, які перебувають у стані природної монополії; 7) обмеження впливу суб'єктів природних монополій на державну політику та сприяння конкуренції на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення з метою забезпечення ефективного функціонування відповідних галузей. Стаття 4. Основні принципи діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 1. Основними принципами діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України є: 1) законність; 2) гласність, доступність, прозорість та відкритість процедури державного регулювання; 3) незалежність і передбачуваність державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках для споживачів та суспільства; 4) колегіальність, незалежність та об'єктивність при прийнятті рішень; 5) адресність регулювання, його спрямованість на конкретний суб'єкт природних монополій та суб'єкт господарювання на суміжних ринках; 6) захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення; 7) відповідальність за прийняті рішення та відшкодування завданої шкоди суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках. Стаття 5. Засоби регуляторного впливу на діяльність суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках: 1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов; 2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках; 3) встановлення для суб'єктів природних монополій, які провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, індивідуальних технологічних нормативів використання питної води; 4) інші засоби, передбачені чинним законодавством України. Стаття 6. Повноваження Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 1. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України: 1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення; 2) здійснює: ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням; ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов та порядку контролю за їх дотриманням у сфері теплопостачання; розроблення порядків (методик) формування тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України; встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України; здійснення нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил провадження відповідних видів господарської діяльності; 3) встановлює вимоги щодо провадження суб'єктами природних монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, якщо така діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії; 4) визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання; 5) проводить постійний моніторинг та аналіз ситуації на ринках, що перебувають у стані природних монополій, у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення та прогнозування стану розвитку таких ринків; 6) здійснює заходи щодо обмеження монополізму, регулювання умов провадження господарської діяльності, а також сприяє створенню умов для виведення товарних ринків у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення із стану природної монополії та розвитку конкуренції на суміжних ринках; 7) встановлює межу обсягу виробництва товарів (послуг), нижче рівня якої суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення дозволяється провадити свою діяльність без ліцензій; 8) здійснює контроль за недопущенням перехресного субсидіювання під час провадження господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; 9) встановлює обмеження щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках; 10) надає висновки про відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більше 25 відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках умовам і правилам провадження ліцензованої діяльності; 11) здійснює контроль за цільовим використанням коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів, одержаних у результаті провадження ліцензованої діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках; 12) здійснює контроль за виконанням суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках інвестиційних програм, спрямованих на оновлення основних фондів, підвищення ефективності та зменшення втрат у процесі провадження діяльності, що підлягає регулюванню; 13) здійснює в межах своїх повноважень контроль за якістю товарів, що виробляються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках, або послуг, що надаються такими суб'єктами; 14) розробляє та затверджує правила користування тепловою енергією, правила приєднання до теплових та водопровідних мереж і типові договори, передбачені цими правилами; 15) встановлює порядок формування оплати за підключення до мереж суб'єктів природних монополій та здійснення контролю за його дотриманням; 16) у встановленому порядку визначає індивідуальні технологічні нормативи використання питної води для суб'єктів природних монополій, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією; 17) складає відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) протоколи про порушення посадовими особами суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках актів законодавства про теплопостачання, централізоване водопостачання та водовідведення і природні монополії; 18) приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; 19) подає до органів Антимонопольного комітету України відомості, що можуть свідчити про факти порушення законодавства про захист економічної конкуренції; 20) забезпечує створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток інфраструктури ринку комунальних послуг; 21) сприяє створенню рівних умов для діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках; 22) засновує засоби масової інформації для висвітлення питань її діяльності та регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках; 23) розробляє та затверджує Регламент Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України (далі - Регламент); 24) бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до законодавства; 25) здійснює інші повноваження, передбачені законом. 2. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: 1) звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; 2) отримувати безоплатно: від суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках статистичну звітність в обсязі, порядку і строки, визначені законодавством; від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування - документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, визначені законодавством. Стаття 7. Склад та порядок формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 1. До складу Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України входять Голова та чотири члени Комісії, яких призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. 2. Голова та члени Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України призначаються на посаду строком на шість років. 3. Загальний строк перебування на посаді Голови та членів Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України не може становити понад дванадцять років. 4. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України є правомочною з моменту призначення її складу. 5. Головою, членом Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України може бути призначений громадянин України, який має вищу (профільну, економічну або юридичну) освіту, управлінський досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки протягом останніх десяти років. 6. Голова та члени Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України не можуть бути власниками корпоративних прав суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, отримувати від них фінансову або матеріальну винагороду та допомогу чи займати будь-яку іншу посаду, у тому числі на громадських засадах. 7. Голова, член Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України може бути звільнений з посади у разі: 1) подання заяви про відставку; 2) припинення громадянства України; 3) неможливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я; 4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 5) порушення обмежень, передбачених частиною шостою цієї статті; 6) закінчення строку, на який його було призначено; 7) з інших підстав, передбачених законодавством про державну службу. 8. У разі звільнення Голови або члена Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України Кабінет Міністрів України протягом місяця призначає нового Голову або члена Комісії. Строк повноважень новопризначеного Голови або члена Комісії відповідає строку повноважень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. Стаття 8. Організація діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 1. Голова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України: 1) організовує діяльність Комісії, її центрального апарату і територіальних органів, сприяє оперативному та ефективному вирішенню питань, що належать до компетенції Комісії; 2) проводить засідання Комісії; 3) представляє Комісію у відносинах з органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями; 4) затверджує структуру центрального апарату і територіальних органів Комісії; 5) подає Кабінету Міністрів України щорічний звіт про діяльність Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та інформацію про стан ринку комунальних послуг протягом минулого року; 6) доповідає на засіданнях Кабінету Міністрів України з питань, пов'язаних з діяльністю Комісії; 7) приймає відповідно до законодавства рішення щодо утворення, реорганізації, ліквідації територіальних органів Комісії та затверджує положення про них; 8) видає накази з питань діяльності центрального апарату та територіальних органів Комісії; 9) призначає на посаду та звільняє з посади працівників центрального апарату та керівників територіальних органів Комісії; 10) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату Комісії; 11) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства. 2. Організаційною формою роботи Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України є засідання, які проводяться відповідно до Регламенту. 3. Засідання Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України проводяться у формі відкритих або закритих слухань. Засідання Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як три її члени. 4. Рішення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України приймаються на її засіданні більшістю голосів від її загального складу. Голова та кожний член Комісії має один голос. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Голови. 5. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у формі постанов та розпоряджень. 6. Рішення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України не підлягають державній реєстрації, за винятком рішень, що мають міжвідомчий характер і зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян, а також не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом. 7. На рішення (розпорядження) Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України щодо встановлення тарифів на комунальні послуги не поширюється дія законодавства з питань державної регуляторної політики. 8. Рішення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, прийняті в межах її повноважень, обов'язкові для виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках. 9. Рішення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України можуть бути оскаржені в установленому законом порядку. 10. Незаконне втручання органів державної влади, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їх представників у діяльність Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України забороняється. Стаття 9. Відкритість діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 1. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України вживає заходів щодо забезпечення відкритості своєї діяльності. 2. Порядок денний засідання Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та її рішення підлягають оприлюдненню у порядку, визначеному Регламентом. 3. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, у яких мають право брати участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, організацій, що представляють інтереси споживачів та інших громадських організацій в установленому Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України порядку. 4. З метою захисту прав споживачів Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України співпрацює з організаціями, які представляють інтереси споживачів, інформує такі організації та споживачів про діяльність суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, за винятком випадків, коли інформація має обмежений доступ. 5. Споживачі мають право звертатися до Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України для вирішення питань, що належать до її компетенції. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України розглядає такі звернення і приймає рішення відповідно до своїх повноважень. 6. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України інформує громадськість, у тому числі всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців і підприємців, всеукраїнські профспілки та профоб'єднання, про результати своєї роботи, публікує в засобах масової інформації, офіційних виданнях (збірниках) нормативно-правові акти, відомості, передбачені законодавством, та іншу інформацію, веде електронну сторінку в Інтернеті. Стаття 10. Порядок формування та встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках 1. Тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України відповідно до цього Закону. 2. Тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку. 3. Положення про встановлення тарифів з відхиленням від економічно обґрунтованого рівня затверджується Кабінетом Міністрів України. 4. Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді. Стаття 11. Державний нагляд (контроль) за ринком комунальних послуг 1. Державний нагляд (контроль) за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку комунальних послуг здійснюється шляхом перевірки стану виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках вимог закону та ліцензійних умов. 2. Для здійснення державного нагляду (контролю) за ринком комунальних послуг посадові особи Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та її територіальних органів мають право: 1) безперешкодного доступу на територію і в приміщення суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках за умови виконання вимог порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого законом; 2) проводити планові та позапланові перевірки; 3) давати в межах своїх повноважень суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушення вимог нормативно-правових актів; 4) застосовувати до посадових осіб суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у розмірах та порядку, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ), адміністративні стягнення за: несвоєчасне надання документів, необхідних для здійснення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України її повноважень, та інформації, передбаченої законодавством; ненадання інформації Національній комісії регулювання ринку комунальних послуг України та її територіальним органам або надання завідомо недостовірних даних посадовими особами суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання, виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води та послуг з централізованого опалення (у разі їх виробництва суб'єктом природної монополії), централізованого водопостачання та водовідведення; перешкоджання або недопущення до систем теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення посадових осіб Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та її територіальних органів при виконанні ними службових обов'язків; невиконання або несвоєчасне виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення рішень чи приписів посадових осіб Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. Стаття 12. Фінансування діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 1. Фінансування діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України регулювання ринку комунальних послуг України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 2. Кошти на утримання Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та її територіальних органів, у тому числі розмір видатків на оплату праці її членів та працівників центрального апарату і територіальних органів, передбачаються у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. 3. Плата за послуги, що надаються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України фізичним та юридичним особам у випадках, визначених законами України, зокрема плата за надання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності, зараховується до Державного бюджету України відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Стаття 13. Науково-методичне та інформаційне забезпечення діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 1. Для виконання завдань, покладених на Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України, нею створюються наукові, консультативні та інші дорадчі органи, положення про які затверджуються Комісією. 2. Для науково-методичного та інформаційного забезпечення своєї діяльності, прийняття рішень з питань збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів їх товарів і послуг та держави Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України залучає науковців, експертів, консультантів, представників громадськості. Стаття 14. Відносини Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України з Національною комісією регулювання електроенергетики України 1. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України взаємодіє з Національною комісією регулювання електроенергетики України з питань державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують альтернативні джерела енергії у сфері теплопостачання у процесі спільного розроблення методології (порядку) встановлення тарифів для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання. Стаття 15. Відносини Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями 1. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України взаємодіє з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями з питань державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у процесі ліцензування їх діяльності. 2. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України здійснює контроль за дотриманням Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями законодавства у процесі ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках. Стаття 16. Міжнародне співробітництво 1. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України: здійснює співробітництво з відповідними органами іноземних держав, бере в установленому порядку участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, укладає відповідно до закону міжнародні договори України міжвідомчого характеру; вивчає, узагальнює та поширює досвід іноземних держав, бере участь у залученні та координації міжнародної технічної допомоги, представляє в установленому порядку інтереси України у міжнародних організаціях. Стаття 17. Відповідальність посадових осіб суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках 1. До посадових осіб суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України застосовує адміністративні стягнення у вигляді штрафу за: 1) несвоєчасне надання інформації, необхідної для виконання покладених на Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України завдань; 2) ненадання інформації або надання завідомо недостовірних даних; 3) невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, порушення ліцензійних умов. 2. Оскарження постанов щодо накладення штрафів провадиться у судовому порядку. Стаття 18. Відповідальність посадових осіб Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України 1. За порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства, невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків, що призвело до порушення прав та інтересів суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, що охороняються законом, Голова та члени Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України і посадові особи її центрального апарату та територіальних органів несуть відповідальність згідно із законом. 2. Збитки, завдані внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що порушують норми цього Закону, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому законодавством. Стаття 19. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Установити, що: формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, її апарату та територіальних органів має бути завершено до 1 січня 2011 року; ліцензії на провадження певних видів діяльності у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, які видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, діють до закінчення встановлених у них строків; Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. 3. Кабінету Міністрів України: 1) утворити Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України та забезпечити її формування до 1 січня 2011 року; 2) у тримісячний строк з дня прийняття цього Закону затвердити передбачені цим Законом нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів органами виконавчої влади у відповідність із цим Законом; 4. У тримісячний строк органам місцевого самоврядування привести свої акти у відповідність із цим Законом. 5. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122): доповнити статтями 188-36 і 244-18 такого змісту: "Стаття 188-36. Невиконання законних вимог посадових осіб Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України Несвоєчасне надання інформації, необхідної для виконання покладених на Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України завдань, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб'єктів природних монополій або суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ненадання інформації Національній комісії регулювання ринку комунальних послуг України або надання завідомо недостовірних даних посадовими особами суб'єктів природних монополій або суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб таких суб'єктів господарювання до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Невиконання або несвоєчасне виконання суб'єктами природних монополій або суб'єктами господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення рішень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, порушення ліцензійних умов - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб таких суб'єктів господарювання до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян"; "Стаття 244-18. Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 188-36. Від імені Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Голова та члени Комісії"; у частині другій статті 255: в абзаці першому цифри "222 - 244-17" замінити цифрами "222 - 244-18"; доповнити пунктом 18 такого змісту: "18) посадові особи Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України"; 2) абзац третій статті 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1990 р., N 52, ст. 650; Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 33, ст. 225; 2004 р., N 12, ст. 155) доповнити словами "електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення"; 3) підпункт 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 4, ст. 170) викласти в такій редакції: "2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги"; 4) у Законі України "Про природні монополії" ( 1682-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 30, ст. 238; 2004 р., N 12, ст. 155): частину першу статті 4 доповнити абзацом п'ятим та https://dai.at.ua/news/v_ukraine_sozdana_nacionalnaja_komissija_regulirovanija_rynka_kommunalnykh_uslug/2010-07-16-20 dai https://dai.at.ua/news/v_ukraine_sozdana_nacionalnaja_komissija_regulirovanija_rynka_kommunalnykh_uslug/2010-07-16-20 Fri, 16 Jul 2010 19:59:34 GMT ПРАВЛІННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 09.06.2010 N 18 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 липня 2010 р. за N 489/17784 Про затвердження Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення Відповідно до статті 17, пунктів 3-5 частини першої статті 21, абзаців першого і п'ятого частини четвертої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профе... ПРАВЛІННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 09.06.2010 N 18 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 липня 2010 р. за N 489/17784 Про затвердження Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення Відповідно до статті 17, пунктів 3-5 частини першої статті 21, абзаців першого і п'ятого частини четвертої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України П О С Т А Н О В Л Я Є: 1. Затвердити Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення (далі - Положення), що додається. 2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови правління Фонду від 19.06.2003 N 52 ( v0052583-03 ) "Про укладання договорів між Фондом та лікувально-профілактичними закладами на обслуговування потерпілих на виробництві" та від 27.03.2003 N 26 ( v0026583-03 ) "Про затвердження Положення про порядок забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення, постільною та натільною білизною, перуками". 3. Ця постанова набирає чинності з дня офіційного опублікування. 4. Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України довести це Положення до відома робочих органів виконавчої дирекції Фонду. 5. Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України забезпечити державну реєстрацію цієї постанови в установленому законодавством порядку. Голова правління Г.Ольховець ЗАТВЕРДЖЕНО Постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 09.06.2010 N 18 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 липня 2010 р. за N 489/17784 ПОЛОЖЕННЯ про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення I. Загальні положення 1. Це Положення визначає механізм організації цілеспрямованого, своєчасного та ефективного лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - потерпілі), їх медичної реабілітації, а також забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - виконавча дирекція Фонду), управліннями виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділеннями виконавчої дирекції Фонду у районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду). 2. Фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення здійснюється за прямими наслідками страхового випадку виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до укладених договорів із аптечними закладами (постачальниками, виробниками), санаторно-курортними, реабілітаційними закладами (відділеннями), закладами охорони здоров'я державної та/або комунальної форм власності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. У разі якщо заклади охорони здоров'я державної та/або комунальної форм власності, з якими укладено договори, не в змозі самостійно забезпечити цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілих, укладення договорів здійснюється із закладами охорони здоров'я іншої форми власності. 3. Терміни, що вживаються в цьому Положенні: вироби медичного призначення - прилади, комплекси, системи, обладнання, апарати, інструменти, пристрої, імплантати, приладдя, матеріали або інші вироби; медичні вироби, що не досягають основної передбачуваної мети в організмі людини або на ньому за допомогою фармакологічних, імунобіологічних або метаболічних засобів, але функціям яких такі вироби можуть сприяти; медичні вироби, які використовуються як окремо, так і в поєднанні між собою, включаючи програмні засоби, необхідні для їх належного використання, з метою забезпечення: профілактики, діагностики, лікування, спостереження або полегшення стану пацієнта у разі захворювання, травми, каліцтва або їх компенсації; дослідження, заміни або видозмінювання структури (анатомії) органів, тканин чи фізіологічних процесів тощо; лікарські засоби - речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму; медико-санітарна допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на ранню діагностику, допомогу особам з гострими та хронічними захворюваннями та реабілітацію хворих та інвалідів; медична реабілітація - система лікувальних заходів, що спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпечення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання; нещасний випадок на виробництві - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть; професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою; прямі наслідки страхового випадку - ушкодження здоров'я, спричинене нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, яке за певних умов становить найбільшу загрозу для життя, здоров'я, працездатності особи і потребує першочергових лікувальних заходів, є причиною звернення по медичну допомогу, а також нові прояви ушкодження здоров'я, що пов'язані з основним патологічним процесом (ускладненням). II. Забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення при наданні амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги 1. Облік потерпілих, які мають право на забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, ведуть робочі органи виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації їх особових справ. 2. Для взяття на облік потерпілий (законний представник потерпілого) повинен подати до робочих органів виконавчої дирекції Фонду такі документи: а) заяву; б) копію висновку медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про потребу у забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного призначення; в) копію індивідуальної програми реабілітації, затверджену МСЕК (у разі наявності); г) перелік необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначений лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я (поновлюється під час кожного призначення ліків, але не рідше одного разу на рік); ґ) виписку з медичної карти амбулаторного хворого (поновлюється щороку). У разі звернення законного представника потерпілого він повинен мати при собі разом із зазначеними документами документ, що підтверджує його особу, та засвідчену в установленому порядку довіреність від потерпілого або інші документи, визначені чинним законодавством. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду перевіряється комплектність документів, поданих потерпілим (законним представником потерпілого). 3. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду реєструють заяви потерпілих у журналі реєстрації заяв (додаток 1) та вносять усі необхідні дані до реєстру потерпілих. 4. Підставою для фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення є висновок МСЕК про потребу потерпілого у такій допомозі. 5. Фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги (у тому числі після надання стаціонарної допомоги, медичної реабілітації) у поліклініці, вдома, в денних стаціонарах згідно з переліком необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначеним ЛКК закладу охорони здоров'я. 6. Амбулаторно-поліклінічна медична допомога потерпілим у лікувально-профілактичному закладі надається відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.12.2002 N 507 ( v0507282-02 ) "Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги". 7. Фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі амбулаторно-поліклінічного лікування здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до чинного законодавства шляхом відшкодування витрат аптечним закладам (постачальникам, виробникам) згідно з укладеними договорами. Рішення про фінансування витрат на забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення приймається протягом трьох днів з дати реєстрації заяви потерпілого та всіх необхідних документів у журналі реєстрації. 8. У разі самостійного придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за цінами у розмірі не більше вартості лікарських засобів, виробів медичного призначення в аптечних закладах (постачальників, виробників), з якими укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку та на підставі оригіналів платіжних документів, що підтверджують їх витрати. Рішення про відшкодування витрат потерпілому, законному представнику потерпілого, роботодавцеві приймається протягом 10 днів з дня отримання всіх документів, що підтверджують їх витрати. 9. Фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення для забезпечення потерпілих припиняється у випадках, визначених статтею 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ). III. Лікування потерпілих та їх медична реабілітація 1. Підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування хронічного професійного захворювання за формами, наведеними у додатках до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 ( 1112-2004-п ), висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та потребу потерпілого у такій допомозі. Під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або одужання підставою для фінансування витрат на лікування, медичної реабілітації потерпілих є висновок ЛКК закладу охорони здоров'я. 2. Фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим медичної допомоги у стаціонарах закладів охорони здоров'я (у тому числі спеціалізованих), реабілітаційних послуг у закладах охорони здоров'я (у тому числі спеціалізованих), санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях). 3. Фінансування витрат на лікування, медичну реабілітацію потерпілих здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду шляхом відшкодування відповідно до укладених договорів із закладами охорони здоров'я, зазначеними у пункті 2 розділу I цього Положення, за рахунок коштів Фонду в межах асигнувань, передбачених бюджетом Фонду на ці цілі. Рішення про фінансування витрат на лікування, медичну реабілітацію потерпілих приймається протягом трьох днів з дня отримання всіх необхідних документів. 4. У разі самостійної оплати лікування, медичної реабілітації, якщо заклади охорони здоров'я, з якими укладено договори, не в змозі забезпечити таке лікування, медичну реабілітацію, їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за умови перебування потерпілого на обліку на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків, що підтверджують витрати. Рішення про відшкодування витрат потерпілим, законним представникам потерпілих, роботодавцям приймається протягом 10 днів з дня отримання всіх документів, що підтверджують їх витрати. 5. У разі необхідності для здійснення медичної реабілітації потерпілих під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності або одужання на базі санаторно-курортних закладів на підставі висновку ЛКК придбаваються путівки. 6. Не відшкодовуються потерпілому витрати на додаткове харчування, спеціальний медичний догляд, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування, призначені за рішенням МСЕК, на період надання стаціонарної медичної допомоги у закладах охорони здоров'я, медичної реабілітації у закладах охорони здоров'я, санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях), якщо надання та оплата цих послуг передбачені умовами договору із цими закладами. 7. У разі необхідності за лікування та медичну реабілітацію може здійснюватись передоплата відповідно до укладених договорів. 8. Якщо потерпілого госпіталізовано до закладу охорони здоров'я, розташованого не за місцем реєстрації його особової справи, оплата за лікування проводиться робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації особової справи потерпілого відповідно до укладеного договору або робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем госпіталізації потерпілого з подальшим відшкодуванням їм витрат робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації особової справи потерпілого. 9. Лікування потерпілих здійснюється у центральних районних (міських) лікарнях, у республіканській (Автономна Республіка Крим), обласних, міських (міст Києва та Севастополя) і спеціалізованих лікарнях, науково-дослідних інститутах системи Міністерства охорони здоров'я України та Академії медичних наук України, інших закладах охорони здоров'я, що зазначені у пункті 2 розділу I цього Положення та мають ліцензію на надання відповідних видів медичної допомоги, на підставі укладених договорів. 10. У разі якщо заклад охорони здоров'я, з яким укладено договір, не в змозі самостійно забезпечити цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого, він направляє потерпілого до іншого закладу охорони здоров'я, який має можливість надати потерпілому відповідне кваліфіковане лікування, про що повідомляє робочі органи виконавчої дирекції Фонду. 11. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) здійснюють контроль за цільовим використанням коштів на лікування потерпілих, перевіряють відповідність їх первинній медичній документації, пред'явленим до сплати рахункам, відомостям про потерпілого, який отримав відповідне лікування, його терміни та обсяги. 12. Заклади охорони здоров'я, санаторно-курортні, реабілітаційні заклади (відділення), що надають медичну допомогу потерпілим: ведуть окремий облік витрат, витрачених на лікування потерпілого, і надають робочим органам виконавчої дирекції Фонду рахунки для сплати та інші документи відповідно до укладених договорів; за результатами наданої медичної допомоги, реабілітаційних заходів надають робочим органам виконавчої дирекції Фонду виписку із медичної карти стаціонарного хворого; відповідають згідно із статтею 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) за шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок фальсифікації даних про обсяги та якість наданих послуг. 13. У разі первинної (безпосередньо після настання нещасного випадку на виробництві) госпіталізації потерпілого, пов'язаної з гострим захворюванням і невідкладним станом, що вимагає стаціонарного лікування, заклад охорони здоров'я протягом однієї доби повідомляє про це робочі органи виконавчої дирекції Фонду за місцем госпіталізації потерпілого. 14. Фінансування витрат на лікування потерпілих у разі первинної госпіталізації розпочинається з моменту підписання актів, зазначених у пункті 1 розділу III цього Положення. За умови наявності одного з таких актів відшкодування витрат на лікування здійснюється за весь період лікування, починаючи з першого дня. 15. Фінансування витрат на планове лікування, пов'язане із загостренням хронічних захворювань, а також лікування потерпілого з новими проявами ушкодження здоров'я, що пов'язані з основним патологічним процесом, здійснюється лише на підставі висновку МСЕК та/або висновку ЛКК за направленням закладу охорони здоров'я, погодженим робочими органами виконавчої дирекції Фонду. 16. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду реєструють потерпілих у журналі реєстрації заяв потерпілих про надання медичної допомоги та медичної реабілітації (додаток 2) та вносять до автоматизованої інформаційної системи. 17. У разі відмови потерпілому у виплатах на лікування робочі органи виконавчої дирекції Фонду повідомляють його про це протягом 10 днів з роз'ясненням аргументованих причин відмови. 18. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду компенсують витрати на проїзд потерпілому до місця лікування, медичної реабілітації (закладу охорони здоров'я, в тому числі спеціалізованого, санаторно-курортного, реабілітаційного закладу) і назад згідно з поданими проїзними документами (квитки, квитанції на постільну білизну та транспортування багажу). Вартість проїзду відшкодовується робочими органами виконавчої дирекції Фонду у розмірах: приміським та міжміським автобусом - за фактичними витратами; залізницею - за фактичними витратами, але не вище тарифу купейного вагона. 19. Особі, яка супроводжує потерпілого (у разі потреби у такому супроводі за висновком МСЕК), компенсуються витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження. Потерпілого не можуть супроводжувати інваліди I групи та особи, які не досягли 18-річного віку. 20. Якщо потерпілий або супроводжуюча його особа має право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, відшкодування витрат на проїзд не проводиться. Якщо потерпілий або супроводжуюча його особа має право на пільговий проїзд відповідно до чинного законодавства, відшкодування витрат за проїзд проводиться з урахуванням пільг. 21. Контроль за забезпеченням потерпілих лікуванням, медичною реабілітацією, лікарськими засобами та виробами медичного призначення здійснюють виконавча дирекція Фонду та її робочі органи. 22. Працівники Фонду є відповідальними за невиконання, несвоєчасне або неналежне виконання обов'язків щодо забезпечення потерпілих лікуванням, медичною реабілітацією, лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Додаток 1 до Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення ЖУРНАЛ реєстрації заяв потерпілих про забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення в ______________________________________ області (повна назва робочого органу виконавчої дирекції Фонду) ------------------------------------------------------------------------------------ | N | Дата |Прізвище, ім'я,| Місце |Номер і дата| Група | Вид | Відмітка | |з/п|реєстрації| по батькові |проживання| висновку |інвалід-|послуг|про надання| | | | | | МСЕК (ЛКК |ності | |відповідної| | | | | | ЛПЗ) | | |послуги | |---+----------+---------------+----------+------------+--------+------+-----------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | |---+----------+---------------+----------+------------+--------+------+-----------| | | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------------------------ Керівник __________ __________________________________ (підпис) (прізвище та ініціали) Додаток 2 до Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення ЖУРНАЛ реєстрації заяв потерпілих про надання медичної допомоги та медичної реабілітації в ______________________________________ області (повна назва робочого органу виконавчої дирекції Фонду) -------------------------------------------------------------------------------------------------------- | N | Дата |Прізвище,| Місце |Номер і дата| Група | Вид | Дата видачі | Термін | |з/п|реєстрації| ім'я, |проживання| висновку |інвалід-|послуг| направлення | перебування | | | | по | | МСЕК (ЛКК | ності | |-----------------+-------------------| | | |батькові | | ЛПЗ) | | |первинне|повторне|первинний|повторний| |---+----------+---------+----------+------------+--------+------+--------+--------+---------+---------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | |---+----------+---------+----------+------------+--------+------+--------+--------+---------+---------| | | | | | | | | | | | | -------------------------------------------------------------------------------------------------------- Керівник __________ __________________________________ (підпис) (прізвище та ініціали) https://dai.at.ua/news/organizacija_lechenija_poterpevshikh_ot_neschastnogo_sluchaja_na_proizvodstve/2010-07-16-19 dai https://dai.at.ua/news/organizacija_lechenija_poterpevshikh_ot_neschastnogo_sluchaja_na_proizvodstve/2010-07-16-19 Fri, 16 Jul 2010 12:20:10 GMT НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ 16.07.2010 Національний банк України 16.07.2010 встановлює такі офіційні курси гривні до іноземних валют* ------------------------------------------------------------------ |Цифровий |Літерний |Кількість| Назва валюти |Офіційний| | код | код | одиниць| | курс | |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 036 | AUD | 100 |австралійських доларів | 698.7828| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 031 | AZM | 100 |азербайджанських манатів| 983.0534| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 826 | GBP | 100 |англійських фунтів |1212.8458| | | | |стерлінгів | | |---------+---------+----... НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ 16.07.2010 Національний банк України 16.07.2010 встановлює такі офіційні курси гривні до іноземних валют* ------------------------------------------------------------------ |Цифровий |Літерний |Кількість| Назва валюти |Офіційний| | код | код | одиниць| | курс | |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 036 | AUD | 100 |австралійських доларів | 698.7828| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 031 | AZM | 100 |азербайджанських манатів| 983.0534| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 826 | GBP | 100 |англійських фунтів |1212.8458| | | | |стерлінгів | | |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 974 | BYR | 10 |білоруських рублів | 0.0264| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 208 | DKK | 100 |датських крон | 136.0368| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 840 | USD | 100 |доларів США | 790.0800| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 233 | EEK | 100 |естонських крон | 64.7754| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 978 | EUR | 100 |ЄВРО |1013.5146| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 352 | ISK | 100 |ісландських крон | 3.4949| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 398 | KZT | 100 |казахстанських тенге | 5.3539| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 124 | CAD | 100 |канадських доларів | 767.7559| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 428 | LVL | 100 |латвійських латів |1429.7004| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 440 | LTL | 100 |литовських літів | 293.5341| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 498 | MDL | 100 |молдовських леїв | 62.4658| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 578 | NOK | 100 |норвезьких крон | 127.8641| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 985 | PLN | 100 |польських злотих | 249.5850| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 643 | RUB | 10 |російських рублів | 2.5852| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 702 | SGD | 100 |сінгапурських доларів | 575.0438| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 960 | XDR | 100 |СПЗ |1188.9896| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 792 | TRL | 100 |турецьких лір | 514.6050| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 795 | TMM | 100 |туркменських манатів | 277.2211| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 348 | HUF | 1000 |угорських форинтів | 36.3358| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 860 | UZS | 100 |узбецьких сумів | 0.4936| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 203 | CZK | 100 |чеських крон | 39.8019| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 752 | SEK | 100 |шведських крон | 107.6352| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 756 | CHF | 100 |швейцарських франків | 755.2270| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 156 | CNY | 100 |юанів женьміньбі (Китай)| 116.5562| |---------+---------+---------+------------------------+---------| | 392 | JPY | 1000 |японських єн | 89.6043| ------------------------------------------------------------------ --------------- * для здійснення обліку та митних платежів без зобов'язань Національного банку України купувати та продавати зазначені валюти за цими курсами https://dai.at.ua/news/kursy_valjut_na_16_07_2010_g/2010-07-16-18 dai https://dai.at.ua/news/kursy_valjut_na_16_07_2010_g/2010-07-16-18 Fri, 16 Jul 2010 12:07:32 GMT І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Р І Ш Е Н Н Я КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним зверненням громадянина Слободянюка Івана Івановича щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України м. Київ Справа N 1-43/2010 8 липня 2010 року N 18-рп/2010 Конституційний Суд України у складі суддів: Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого, Бауліна Юрія Васильовича, Бринцева Василя Дмитровича, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Винокурова Сергія Маркіяновича, Головіна Анатолія Сергійовича, Джуня В'ячеслава Васильовича, Дід... І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Р І Ш Е Н Н Я КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним зверненням громадянина Слободянюка Івана Івановича щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України м. Київ Справа N 1-43/2010 8 липня 2010 року N 18-рп/2010 Конституційний Суд України у складі суддів: Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого, Бауліна Юрія Васильовича, Бринцева Василя Дмитровича, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Винокурова Сергія Маркіяновича, Головіна Анатолія Сергійовича, Джуня В'ячеслава Васильовича, Дідківського Анатолія Олександровича, Домбровського Івана Петровича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Мачужак Ярослави Василівни, Овчаренка В'ячеслава Андрійовича, Стецюка Петра Богдановича, Ткачука Павла Миколайовича, Шишкіна Віктора Івановича - доповідача, розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням громадянина Слободянюка Івана Івановича щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Приводом для розгляду справи відповідно до статей 42, 43 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало конституційне звернення громадянина Слободянюка Івана Івановича. Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є наявність неоднозначного застосування судами України положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ). Заслухавши суддю-доповідача Шишкіна В.І. та розглянувши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в: 1. Громадянин Слободянюк І.І. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (далі - ЦПК України) стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції щодо роз'яснення рішення суду, а також про відмову в роз'ясненні рішення суду у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ). На його думку, в одних випадках суди України розглядали в апеляційному порядку скарги на ухвали про відмову в роз'ясненні рішення, а в інших - відмовляли у прийнятті до розгляду таких скарг. На підтвердження неоднозначного застосування пункту 12 частини першої статті 293 ЦПК України ( 1618-15 ) суб'єкт права на конституційне звернення посилається на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2008 року, якою відмовлено в роз'ясненні рішення суду і в резолютивній частині якої зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає, та на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2008 року, у якій визначено, що названою нормою не передбачена можливість подання скарги на ухвалу про відмову в роз'ясненні рішення суду. Проте Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 28 вересня 2007 року та Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 6 липня 2009 року, відмовляючи в задоволенні заяв про роз'яснення рішень судів, вказали на можливість оскарження цих ухвал в апеляційному порядку. З ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2007 року також вбачається, що її було прийнято саме за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду міста Сімферополя від 6 лютого 2007 року про відмову у роз'ясненні рішення суду. Така невизначеність, як стверджує автор клопотання, призвела до порушення його конституційних прав і свобод. Необґрунтована відмова у роз'ясненні незрозумілих положень судового рішення, яке набрало законної сили, фактично унеможливлює його виконання. 2. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ЦПК України ( 1618-15 ), Конституційний Суд України дійшов таких висновків. 2.1. Основний Закон України ( 254к/96-ВР ) встановлює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є їх утвердження і забезпечення (частина друга статті 3) ( 254к/96-ВР ); права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55) ( 254к/96-ВР ). Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону. Забезпечення державою апеляційного оскарження судових актів згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) є однією з основних засад судочинства. Це конституційне положення реалізовано в главі 1 розділу V ЦПК України ( 1618-15 ), у якій врегульовано питання апеляційного оскарження судових рішень і ухвал. Зокрема, у статті 293 ЦПК України ( 1618-15 ) наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Конституційний Суд України вже аналізував положення статті 293 ЦПК України ( 1618-15 ) у взаємозв'язку з пунктом 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) і висловлював правову позицію щодо можливості апеляційного оскарження ухвал суду, якщо закон не містить прямої заборони на таке оскарження (абзаци п'ятий, сьомий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010 ( v003p710-10 ), абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 28 квітня 2010 року N 12-рп/2010) ( v012p710-10 ). 2.2. У частині першій статті 221 ЦПК України ( 1618-15 ) передбачено таку процесуальну дію, як роз'яснення рішення суду, якщо його зміст є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця. Суд за їхньою заявою, поданою з дотриманням умов, що вказані в частині другій цієї статті ( 1618-15 ), здійснює таке роз'яснення, постановляючи відповідну ухвалу. Особливістю ухвали про роз'яснення рішення суду або про відмову в роз'ясненні рішення суду є те, що суд може постановити її в будь-який час до настання обмежень, визначених у частині другій статті 221 ЦПК України ( 1618-15 ), зокрема після набуття ним законної сили. Це виключає можливість оскарження такої ухвали разом з цим рішенням, тому вона може бути оскаржена самостійно. Можливість апеляційного оскарження ухвал суду стосовно процедур реалізації права, передбаченого статтею 221 ЦПК України ( 1618-15 ), у пункті 12 частини першої статті 293 ЦПК України ( 1618-15 ) визначено без будь-яких обмежень. Конституційний Суд України в Рішенні від 25 грудня 1997 року N 9-зп ( v009p710-97 ) у справі за зверненням жителів міста Жовті Води зазначив, що суд не може відмовити у правосудді, якщо мають місце ущемлення прав і свобод громадян, інакше це було б порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не може бути обмежене. Виходячи з викладеного Конституційний Суд України вважає, що апеляційному оскарженню підлягають як ухвали про роз'яснення рішення суду, так і ухвали про відмову в його роз'ясненні. Відмова у реалізації такої можливості може призвести до порушення конституційних засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду (пункти 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України) ( 254к/96-ВР ). Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 67, 69, 94, 95 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України в и р і ш и в: 1. В аспекті конституційного звернення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції щодо роз'яснення рішення суду у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції як про роз'яснення рішення, так і про відмову в роз'ясненні рішення. 2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України. https://dai.at.ua/news/appeljacionnoe_obzhalovanie_opredelenija_suda_o_razjasnenii_reshenija_ili_ob_otkaze_v_razjasnenii/2010-07-16-17 dai https://dai.at.ua/news/appeljacionnoe_obzhalovanie_opredelenija_suda_o_razjasnenii_reshenija_ili_ob_otkaze_v_razjasnenii/2010-07-16-17 Fri, 16 Jul 2010 11:26:17 GMT ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я Судова практика щодо вирішення питання про речові докази, передачу в дохід держави грошей, валюти, цінностей, іншого нажитого злочинним шляхом майна або такого, що було об'єктом злочинних дій(*) --------------- (*) Витяг із узагальнення до друку підготували суддя Верховного Суду України Г.В.Канигіна та начальник відділу узагальнення судової практики управління та узагальнення судової практики Верховного Суду України Л.В.Гаврилова. Відповідно до вимог ст. 78 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ) (далі - КПК) речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом ... ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я Судова практика щодо вирішення питання про речові докази, передачу в дохід держави грошей, валюти, цінностей, іншого нажитого злочинним шляхом майна або такого, що було об'єктом злочинних дій(*) --------------- (*) Витяг із узагальнення до друку підготували суддя Верховного Суду України Г.В.Канигіна та начальник відділу узагальнення судової практики управління та узагальнення судової практики Верховного Суду України Л.В.Гаврилова. Відповідно до вимог ст. 78 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ) (далі - КПК) речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, а також гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності, зокрема будь-які предмети матеріального світу, якщо вони містять у собі важливі для вирішення справи відомості. Речові докази з урахуванням їх особливостей слід не тільки своєчасно виявляти, закріплювати, долучати до матеріалів кримінальної справи відповідно до закону, а й належним чином зберігати до вирішення справи та захищати від знищення. Доказ має бути одержаний з дотриманням належної процедури, тобто згідно з вимогами закону щодо порядку проведення відповідної процесуальної дії та порядку фіксування її ходу й результатів. У теорії доказування речові докази характеризуються як "німі свідки", що, так би мовити, "не мають можливості" навмисно спотворювати відображені на них сліди вчинення злочину. У зв'язку з особливою важливістю речових доказів як засобу доказування у кримінальній справі, а також можливою їх матеріальною чи іншою цінністю статті 81, 248, 324 КПК ( 1001-05, 1003-05 ) зобов'язують суд, орган дізнання, слідчого, прокурора у своєму процесуальному рішенні вирішити питання про речові докази. Хоча положеннями КПК ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) відсутність рішення щодо речових доказів не визнано істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що тягне зміну чи скасування процесуального рішення, питання щодо речових доказів є критерієм якості вироку чи постанови про закриття кримінальної справи, а також породжує значні юридичні наслідки. Порядок обліку й зберігання речових доказів визначено у ст. 79 КПК ( 1001-05 ) та конкретизується єдиною для правоохоронних органів і судів Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів з кримінальних справ, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання і судами від 12 лютого 1990 р. N 34/15 ( v4_15400-90 ), введеною в дію з 1 липня 1990 р. (далі - Інструкція N 34/15). Дотримання вимог закону органами досудового слідства при вилученні, обліку і зберіганні речових доказів Порушення процедури при вилученні, обліку та зберіганні речових доказів досить поширені у слідчій практиці, що позбавляє суд можливості посилатися на речові докази як на фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Порушення порядку проведення слідчих дій, зокрема вилучення речових доказів Вилучення предметів, на яких містяться сліди злочину, без зазначення місця їх виявлення, детального опису вилучених предметів, опечатування тощо тягне визнання доказів недопустимими (відповідні протоколи обшуку, виїмок та оглядів і вилучені в такий спосіб предмети (речові докази). Наприклад, вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців засуджено Ц. за ч. 4 ст. 185 КК ( 2341-14 ). Засудженого було визнано винним у таємному викраденні індивідуального майна шляхом зламу дверей будинку. Апеляційний суд Чернівецької області вирок районного суду скасував, а справу повернув прокурору для проведення додаткового розслідування. Крім того, апеляційний суд виніс окрему ухвалу на адресу прокурора та начальника СВ УМВС України у Чернівецькій області для відповідного реагування. Підстава для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування - проведення досудового слідства з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, зокрема, у справі не було належним чином оформлено протокол огляду місця події та вилучення речових доказів. Із матеріалів справи вбачається, що одним із доказів у справі, на якому ґрунтується обвинувачення щодо Ц., є інструкція з експлуатації мобільного телефону "Самсунг А-800", що була виявлена під час проведення огляду місця вчинення злочину і на якій, згідно з висновком експерта, наявний слід великого пальця правої руки обвинуваченого. Ця інструкція не описана у протоколі огляду й не долучена до справи, що свідчить про те, що вона не була належним чином оформлена як речовий доказ. Перекопійований з цієї інструкції слід пальця теж належно не оформлений: не зазначено, на яку стрічку це зроблено, чи додається ця стрічка до протоколу огляду, невідоме її місцезнаходження. Водночас у постанові слідчого про призначення дактилоскопічної експертизи зазначено, що в розпорядження експертів надаються вилучені під час огляду місця події шість відрізків липкої стрічки ЛТ-48. Згідно ж з висновком експерта йому надано на дослідження липку стрічку ДП-11 зі слідами пальців рук, виявлені при проведенні огляду місця події. Отже, через наведені розбіжності невідомо, які сліди пальців рук та на якій стрічці вилучалися при проведенні огляду місця події, а які надавалися відповідно до змісту постанови слідчого на проведення експертизи та які були досліджені експертом. Експерт проігнорував той факт, що згідно з постановою йому на дослідження надано стрічку ЛТ-48, а висновок він зробив на підставі дослідження стрічки ДП-11. Ці факти свідчать про неналежне виконання службовими особами СВ УМВС України у Чернівецькій області, які проводили розслідування справи, своїх посадових обов'язків, що призвело до повернення справи для проведення додаткового розслідування. Інший приклад. Вироком Оболонського районного суду м. Києва Г., І. та К. були засуджені за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК ( 2341-14 ). Під час проведення досудового слідства за місцем проживання підсудної К. були виявлені речі, в тому числі заставні білети ПТ "Ломбард-Сапфір", які без достатніх на те підстав після складення довідки були передані невідомій особі як такі, що не мають ознак речових доказів. Для перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході досудового слідства, на підставі ст. 315-1 КПК ( 1003-05 ) суд виніс постанову про встановлення місцезнаходження заставних білетів та долучення їх до матеріалів справи. Нехтуючи вимогами закону, слідчий направив зазначені заставні білети на адресу суду із значною затримкою з порушенням встановленого строку. У подальшому вони були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінальної справи, оскільки встановлено, що предметом застави були дві золоті обручки. Для з'ясування, чи були заставлені речі предметом злочину, суд виніс постанову про виділення в окреме провадження матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням Г., І. та К. за ч. 3 ст. 187 КК ( 2341-14 ) щодо відкритого викрадення майна потерпілих, у тому числі золотих виробів, та повернув ці матеріали прокурору Оболонського району м. Києва для проведення додаткового розслідування. У зв'язку з тим, що ч. 3 ст. 187 КК ( 2341-14 ) передбачено конфіскацію майна як додатковий вид покарання, на підставі ч. 2 ст. 125 КПК ( 1002-05 ) слідчий зобов'язаний вжити заходів для забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову. Однак слідчий не вжив жодних заходів для забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна обвинувачених. У зв'язку з такими порушеннями суд виніс окрему постанову, яку направив на адресу начальника Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві та прокурора Оболонського району м. Києва. У кримінальних справах, надісланих судами для узагальнення, органи досудового слідства не завжди детально описують виявлені й вилучені предмети злочину. Наприклад, при вилученні наркотичної сировини слідчі зазначають, що "в поліетиленовий пакет поміщено сировину, зовні схожу на наркотичну", без детального її опису і вказівки про кількість (справа щодо К. - Горохівський РВ УМВС України у Волинській області); вилучивши водно-спиртову суміш, зазначають, що "вилучено каністру, на 1/3 заповнену рідиною" (справа щодо Д. - Ковельський МРВ УМВС України у цій же області). Відповідно до ст. 188 КПК ( 1002-05 ) та параграфів 6 - 8 розд. II Інструкції N 34/15 ( v4_15400-90 ) факт вилучення речових доказів має бути відображено у протоколі слідчої дії із зазначенням конкретного місця її проведення. У протоколі перераховуються всі вилучені предмети і документи, при великій їх кількості в обов'язковому порядку складається спеціальний опис, який додається до протоколу і є невід'ємною його частиною. У протоколі або описі повинні бути зазначені точне найменування, кількість, міра, вага, серія, номер, інші ознаки кожного об'єкта, що вилучається. Речові докази по можливості мають бути сфотографовані за допомогою фотозйомки і приєднані до справи постановою органу дізнання, слідчого, прокурора або постановою (ухвалою) суду (ст. 79 КПК) ( 1001-05 ). Усі речові джерела доказів або їх носії з моменту виявлення мають зберігатись у відповідній упаковці з детальним їх документуванням до процесу огляду, експертного дослідження, інших досудових і судових дій. Органи досудового слідства інколи неналежним чином складають протоколи опису та вилучення речових доказів, не вказують індивідуальних ознак описаного майна та речей, не завжди проводять його експертну оцінку, не вказують, де зберігаються чи знаходяться речові докази, не зазначають їх кількість, що ускладнює ухвалення рішень та звернення їх до виконання в частині подальшої долі речових доказів. Так, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 р. засуджено Б. за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК ( 2341-14 ). Під час розгляду справи судом було встановлено грубе порушення вимог ч. 2 ст. 186 КПК ( 1002-05 ), допущене працівниками Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві, які при вилученні грошових коштів у сумі 10 тис. 263 доларів США не відобразили ідентифікаційних ознак грошових купюр, тобто не вказали серійні номери та номінали купюр. У подальшому за висновком криміналістичної експертизи банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 101 шт. були визнані підробленими. У судовому засіданні Б. категорично заперечив факт зберігання у себе вдома підробленої іноземної валюти і зазначив, що працівники міліції умисно не зазначили в протоколі обшуку ідентифікаційних ознак вилучених у нього грошей з метою замінити в подальшому частину з них на фальшиві гроші. Окремою постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 р. було вказано на грубі порушення вимог закону, які регламентують порядок проведення обшуку і складання відповідного протоколу, та доведено про це до відома начальника ДБНОН МВС України для вжиття заходів реагування. Порушення порядку обліку, оформлення, зберігання речових доказів та їх направлення органами досудового слідства до суду Згідно зі ст. 79 КПК ( 1001-05 ) речові докази після того, як вони будуть уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, повинні бути докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Також відповідно до вимог статей 79, 80 КПК ( 1001-05 ) та Інструкції N 34/15 ( v4_15400-90 ) речові докази (за винятком тих, що швидко псуються) повинні зберігатися до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови про закриття справи. В основному органи досудового слідства та дізнання дотримуються зазначених норм закону, проте трапляються випадки, коли допускаються й порушення. Наприклад, у кримінальній справі за обвинуваченням Б. за ч. 1 ст. 185 КК ( 2341-14 ) речовий доказ - сушильний барабан вагою 2 т 900 кг вартістю 1 тис. 790 грн. - вироком Крижопільського районного суду Вінницької області було вирішено повернути спілці власників паїв ТОВ "Шарапанівка". Цей речовий доказ відповідно до постанови про приєднання до справи речових доказів та розписки перебував на зберіганні у громадянина К. Виконавчого листа про повернення речового доказу власнику було направлено на виконання до ВДВС Крижопільського районного управління юстиції. Однак до районного суду надійшла постанова цього ВДВС про повернення виконавчого документа без виконання та акт ВДВС про неможливість стягнення, оскільки речовий доказ (сушильний барабан) за вказаною у виконавчому листі адресою відсутній. Крижопільський районний суд ксерокопію цієї постанови ВДВС та ксерокопію акта про неможливість стягнення речового доказу направив прокурору для подальшого реагування. Для зберігання речових доказів в органах внутрішніх справ, прокуратурі та судах обладнуються спеціальні приміщення. За їх відсутністю виділяється спеціальне сховище - сейф або металева шафа достатнього розміру. Згідно з параграфом 15 Інструкції N 34/15 ( v4_15400-90 ) постанова слідчого, працівників органу дізнання, прокурора або судді (ухвала суду) є підставою для поміщення речових доказів на зберігання. Поміщення в камеру схову оформляється накладною або актом прийому. При цьому в деяких випадках у цих документах вказувалися лише назва речових доказів та їх кількість без зазначення родових ознак таких предметів. Так, 31 травня 2007 р. у кримінальній справі за обвинуваченням М. та Б. за пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ) апеляційний суд Запорізької області виніс окрему ухвалу, якою доведено до відома прокурора Запорізької області про порушення органами досудового слідства вимог ст. 79 КПК ( 1001-05 ), зокрема про втрату речових доказів (недопалків, вилучених із місця виявлення трупа, та відеокасет із записом обстановки й обставин події) слідчими прокуратури, що призводило до неодноразового (тричі) повернення справи на додаткове розслідування. Відповідно до параграфу 29 Інструкції N 34/15 ( v4_15400-90 ) грошові суми, які вилучені у громадян, до набрання вироком законної сили вносяться на депозитний рахунок органу, який їх вилучив, або здаються у місцеві відділення банків. Цієї норми органи досудового слідства не завжди дотримуються. Наприклад, вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 3 квітня 2007 р. засуджено Д. за частинами 2, 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ). Суд встановив, що в ході розслідування кримінальної справи слідчий порушив вимоги ст. 79 КПК ( 1001-05 ) при вилученні грошових коштів у сумі 140 грн. (речовий доказ). У 2001 р. було винесено постанову про здачу грошових коштів на депозитний рахунок Козятинського РВ УМВС України, однак гроші вчасно не були здані на зберігання, а лише в березні 2007 р. зазначена сума надійшла на цей депозитний рахунок. На наведені недоліки не звернув увагу й інший слідчий, який у подальшому розслідував цю кримінальну справу. Наведені обставини свідчать про неналежне виконання своїх службових обов'язків слідчими. Щодо виявлених порушень міськрайонним судом винесено окрему постанову на адресу начальника Козятинського РВ УМВС України і Козятинського міжрайонного прокурора та вказано про недопущення в подальшому випадків неналежного виконання своїх службових обов'язків слідчими при розслідуванні кримінальних справ, та проведенні службового розслідування з метою вжити відповідних заходів до винних осіб. Слід визнати правильною практику при проведенні досудового слідства, коли у справах про протиправне заволодіння чужим майном після проведення всіх необхідних слідчих дій грошові кошти передають на зберігання їх власникам, тобто потерпілим, а суд при винесенні вироку відповідним рішенням залишає їх потерпілим. Згідно з параграфом 21 Інструкції N 34/15 ( v4_15400-90 ) зберігання автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів, які використовувались як знаряддя злочину та були визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, провадиться за письмовим дорученням слідчого, прокурора, суду протягом досудового чи судового слідства відповідними службами органів внутрішніх справ (якщо вони не можуть бути передані на зберігання власнику, його родичам чи іншим особам, а також організаціям), керівники яких видають про це розписку, що приєднується до матеріалів справи. У розписці зазначається, хто є відповідальним за збереження прийнятого транспортного засобу. Так, Великобагачанський районний суд Полтавської області виніс окрему постанову в кримінальній справі стосовно П., засудженого за ч. 1 ст. 185 КК ( 2341-14 ), яку направлено на виконання начальнику Великобагачанського РВ УМВС України у Полтавській області для притягнення винних осіб до відповідальності. Суд встановив, що 19 грудня 2006 р. після 21-х год. П. трактором ЮМЗ, який належав йому на праві приватної власності, прибув у с. Мар'янськ Великобагачанського району, де викрав тракторний причіп - 2-ПТС-4, що належить ВАТ "Перемога". Трактор ЮМЗ органами досудового слідства на порушення вимог статей 78, 80, 81 КПК ( 1001-05 ) не був визнаний речовим доказом у справі, на нього не було накладено арешт, що призвело до того, що в подальшому обвинувачений у ході розслідування кримінальної справи продав цей трактор. Відповідно до параграфу 42 Інструкції N 34/15 ( v4_15400-90 ), а також п. 17.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 р. N 68 ( z0860-06 ), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2006 р. за N 860/12734; далі - Інструкція з діловодства N 68) у довідці, яка додається до обвинувального висновку, має бути вказано, де зберігаються вилучені речі, документи чи інше майно, з посиланням на відповідні аркуші справи, де підшито документи, які підтверджують здачу на зберігання майна чи цінностей, вилучених на стадії слідства чи дізнання. У разі надходження речових доказів у кримінальних справах до суду їх наявність перевіряється працівником апарату суду згідно зі складеною довідкою про речові докази. Органами досудового слідства речові докази мають бути запаковані, запечатані з описом вміщеного та номером справи, до якої долучаються. Наприклад, при прийнятті кримінальної справи за обвинуваченням К., С., К. за пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 246 КК ( 2341-14 ) працівники апарату апеляційного суду Житомирської області встановили, що органи досудового слідства допустили ряд порушень у частині оформлення речових доказів, їх зберігання та направлення до суду. Так, на зберігання до камери схову речових доказів апеляційного суду Житомирської області було передано речові докази у 20 пакунках. На цих пакунках (на бірках) були пошкодження (пакунки N 11, 19, 20), або самі речові докази були з пошкодженнями (пакунок N 19 - поліетиленовий прозорий пакет був із пошкодженнями), а в пакунку N 2 - "пісок із залишками тканини чорного кольору, вилучений з лівого заднього порогу автомобіля", вміст був відсутній, як і в пакунку N 20 - "залишки тіла сірого кольору". При прийнятті цієї кримінальної справи двічі складалися акти у зв'язку зі встановленням зазначеної невідповідності, справа поверталася на дооформлення. Крім наведеного, мають місце й факти, коли органи досудового слідства несвоєчасно передають до судів речові докази. Виконання судових рішень в частині вирішення питання про речові докази, зокрема порушення порядку знищення речових доказів органами досудового слідства Відповідно до п. 16.1.24 Інструкції з діловодства N 68 ( z0860-06 ) якщо речові докази перебувають за межами суду, копія судового рішення або витяг з нього (з вказівкою про знищення речових доказів) надсилається за місцем знаходження речових доказів. До суду повинен надійти належним чином оформлений акт про знищення речових доказів, який долучається до матеріалів справи, а в журналі обліку речових доказів робиться відповідний запис. Після проведення таких дій справа підлягає здачі в архів суду. Складними є питання щодо своєчасного виконання вироків у частині речових доказів, що зберігаються в органах міліції, які тривалий час не повідомляють суди про їх виконання, не надсилають акти про знищення речових доказів та підтвердження про передачу речових доказів за належністю згідно з вироком суду. Прикладами такого стану справ є кримінальні справи за обвинуваченням Т., Р., К. А., М., К., К. В., К. С. за ч. 1 ст. 263 КК ( 2341-14 ), які перебували у провадженні Зачепилівського районного суду Харківської області. Усі ці особи були засуджені, доля речових доказів у справі вирішена в порядку, передбаченому ст. 81 КПК ( 1001-05 ), зокрема, вилучені бойові набої підлягали знищенню після набрання вироком законної сили. Усі речові докази зберігалися в камері схову Зачепилівського РВ ГУМВС України у Харківській області, про що в матеріалах справ є квитанції про передачу речових доказів на зберігання. Копії вироків після набрання ними законної сили направлялися до Зачепилівського РВ ГУМВС України своєчасно. Однак на адресу Зачепилівського районного суду жоден акт про знищення речових доказів не надійшов. Неодноразові нагадування суду про необхідність виконання вироків у частині знищення речових доказів результатів не дали. У зв'язку з цим справи неможливо було передати до архіву суду. Такі недоліки мають місце і в інших судах. У 30 кримінальних справах, які були розглянуті в I півріччі 2007 р. Канівським міськрайонним судом Черкаської області, вироки в частині вирішення питання про речові докази направлені на виконання до органів Канівського МРВ УМВС України в Черкаській області, однак своєчасні повідомлення про їх знищення не надходили. У зв'язку з цим апеляційним судом направлено відповідне подання начальнику УМВС України у Черкаській області. Відсутність вказівки слідчих органів про місце зберігання речових доказів або зберігання доказів без їх опису заздалегідь створюють умови, які ускладнюють виконання судових рішень в частині, що стосується речових доказів Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. N 3 ( v0003700-89 ) "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. N 13 ( v0013700-92 ) та від 3 грудня 1997 р. N 12) ( v0012700-97 ) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом і визнані речовими доказами, відповідно до положень п. 4 ст. 81 КПК ( 1001-05 ) передаються у доход держави. Органи досудового слідства у справах про злочини, за які передбачене призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, та у справах, де майно було об'єктом злочинних дій або нажито злочинним шляхом, як правило, виносять постанови про накладення арешту на майно обвинуваченого, де б воно не знаходилося, описують майно, що підлягає конфіскації, або складають протоколи про відсутність такого, надсилають запити про надання відповідних відомостей з БТІ, МРЕВ, банківських установ. Разом із тим мають місце факти, коли органи досудового слідства не вживають заходів до забезпечення передачі таких речей у доход держави. Неприпустимою є практика, що склалася у слідчих органах, які в додатках до обвинувального висновку обмежуються такими формулюваннями: "Речові докази долучено до матеріалів кримінальної справи" (1-14/06; 1-36/06); "Речові докази передані на зберігання до кімнати речових доказів ГУ МВС України у м. Києві" (1-4/06; 1-40/06); "Речові докази у кримінальній справі; приєднані до кримінальної справи; зберігаються в матеріалах кримінальної справи; в камері зберігання речових доказів прокуратури Голосіївського району м. Києва; в управлінні фінансово-ресурсного та економічного забезпечення ГУ МВС України у м. Києві (1-46/06)" тощо. У кримінальній справі щодо К, який обвинувачувався за ч. 1 ст. 296 КК ( 2341-14 ), розслідування якої проводив Луцький МРВ УМВС у Волинській області, пістолет калібру 4,5 мм та газовий балончик слідчим були приєднані до матеріалів справи як речові докази. Дані про місце їх зберігання у справі відсутні. Такі факти свідчать, що можуть траплятися зловживання щодо речових доказів, тому законодавство й вимагає детально описати кожен речовий доказ та зазначити його конкретне місцезнаходження. Речовий доказ - це об'єкт матеріального світу з індивідуально визначеними характеристиками, носій інформації у кримінальній справі, тому для правильного, повного, всебічного й об'єктивного розгляду і вирішення справи має значення не лише факт наявності речового доказу, а і його якісні характеристики, для чого і встановлюються детальні правила передачі, зберігання, обліку речових доказів. Аналіз судової практики засвідчив, що спрощений підхід та недбале ставлення до виконання вимог закону щодо речових доказів у кримінальному процесі впливають на якість та своєчасність постановлення судового рішення. Дотримання судами вимог закону щодо обліку, зберігання та вирішення долі речових доказів у кримінальних справах Відповідно до п. 17.7 Інструкції з діловодства N 68 ( z0860-06 ) працівник апарату суду при надходженні кримінальної справи до суду, приймаючи речові докази від органу досудового слідства, перевіряє цілісність (схоронність) упаковки і печаток на ній. У разі порушення цілісності упаковки працівник апарату суду в присутності голови суду або судді, а також особи, яка доставила речові докази, розпечатує упаковку та звіряє наявність речей, що містяться в ній, із записами про речові докази в довідці до обвинувального висновку та з постановою про приєднання речових доказів до кримінальної справи. Якщо наявність речових доказів відповідає записам у довідці до обвинувального висновку та постанови про приєднання до справи речових доказів, вони знову запаковуються та опечатуються. Про проведене розпечатування складається акт, який підписується особами, у присутності яких проводилося розпечатування, та долучається до справи. У разі, якщо при розпечатуванні упаковки встановлено невідповідність фактичної наявності речових доказів записам у довідці до обвинувального висновку і постанові про долучення до справи речових доказів, а також коли записи на упаковці (опис вмісту упаковки) не відповідають цим записам, справа не приймається до з'ясування посадовими особами зацікавлених органів причин такої невідповідності. Про встановлену невідповідність складається акт, який підписується головою суду (суддею), працівником апарату суду, а також особою, яка здійснювала доставку речових доказів. Копія акта надсилається органу, який направив справу до суду. Однак не в усіх випадках ці вимоги виконуються. Наприклад, у справі за обвинуваченням К. за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК ( 2341-14 ) (Красилівський районний суд Хмельницької області) суддя у судовому засіданні виявив невідповідність маси наркотичних засобів масі, зазначеній у матеріалах справи, тому призначено додаткову експертизу, що стало причиною невиправдано тривалого розгляду кримінальної справи. Згідно зі ст. 81 КПК ( 1001-05 ) питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому: знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються; речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються; речі, які не мають жодної цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм; гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави; гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо останніх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави. Відповідно до ст. 335 КПК ( 1003-05 ) долю речових доказів у кримінальних справах вирішує суд при винесенні вироку. Як засвідчили матеріали узагальнення, більшість судів при постановленні вироку правильно вирішують долю речових доказів відповідно до положень статей 81, 335 КПК ( 1001-05, 1003-05 ): викрадені цінності при встановленні їх власника повертаються останнім; речі, які не мають цінності, знищуються; вилучені з обігу - передаються відповідним установам або знищуються. Водночас деякі суди на порушення цих вимог закону при постановленні вироку не вирішують питання про долю речових доказів. Наприклад, вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 23 листопада 2005 р. Ч. був засуджений за ч. 3 ст. 289 КК ( 2341-14 ). У зв'язку з неповнотою судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону, необхідністю проведення експертизи, а також через те, що у вироку не було вирішено питання щодо речового доказу, прокурор вніс подання, в якому порушив питання про скасування вироку та передачу справи на новий судовий розгляд. Апеляційний суд Луганської області ухвалою від 3 лютого 2006 р. зазначений вирок міськрайонного суду скасував, а справу направив прокурору для проведення додаткового розслідування. В ухвалі апеляційний суд також вказав, що суд першої інстанції не прийняв рішення щодо речового доказу. Помилки, допущені судами при вирішенні подальшої долі речових доказів, виправляються шляхом винесення постанов відповідно до вимог статей 409, 411 КПК ( 1003-05 ). Разом з тим виявлено випадок виправлення такої помилки за заявою засудженого. Так, вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2006 р. Л. засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК ( 2341-14 ). При постановленні вироку суд не вирішив питання про речовий доказ - відеокамеру. Лише на підставі заяви засудженого Л. постановою суду було повернено відеокамеру матері засудженого. Іноді допускаються спрощення і неуважність при постановленні вироку і вирішенні питання про речові докази. Наприклад, у справі щодо К., засудженого за ч. 1 ст. 366 КК ( 2341-14 ), у мотивувальній частині вироку від 18 січня 2007 р. Зарічного районного суду м. Сум зазначено, що речові докази у справі відсутні. Однак до кримінальної справи приєднані платіжні відомості, які постановою слідчого були визнані речовим доказом у справі. Вирішуючи питання про передачу майна, нажитого злочинним шляхом, у доход держави, у вироку суди не завжди зазначають суми, направлені на користь держави, у зв'язку з відсутністю грошової оцінки такого майна. Так, вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2006 р. П. і Б. засуджені за ч. 2 ст. 185 КК ( 2341-14 ) до позбавлення волі за те, що у жовтні - грудні 2005 р. вони вчинили 16 крадіжок чужого майна у м. Знам'янці. Речові докази у справі - два кисневих балони та різак - конфісковані на користь держави. Вартість цих конфіскованих речей ні органом досудового слідства, ні судом не визначено, а тому вказати суму, на яку було передано майно у доход держави, неможливо. Відповідно до параграфу 37 Інструкції N 34/15 ( v4_15400-90 ) вилучені продукти, що швидко псуються, та інші продовольчі продукти, які потребують спеціальних умов зберігання, негайно після вилучення, огляду і перевірки їх якості передаються у спеціально виділені магазини. Вилучені спиртні напої кустарного виробництва, а також спиртні напої заводського виробництва з ознаками порушення чи фальсифікації закупорки, підлягають знищенню. Так, Луцький міськрайонний суд у кримінальній справі за обвинуваченням М. за ч. 1 ст. 204 КК ( 2341-14 ) (незаконна торгівля підакцизним товаром - горілкою) всі вилучені в обвинуваченої 380 пляшок горілки по 0,5 л у кожній, закриваючи кримінальну справу у зв'язку з дійовим каяттям, постановив знищити вилучені речові докази. Виявлено випадки неправильного вирішення судами питання щодо таких речових доказів, як зброя та вибухові речовини. Згідно з параграфами 17, 18 Інструкції N 34/15 ( v4_15400-90 ) вилучені в ході досудового слідства у кримінальних справах вогнепальна зброя, набої, гільзи, патрони повинні передаватися в установи МВС України, а вибухові речовини - на склади військових частин. На порушення цих вимог деякі суди при постановленні вироків виносили рішення про знищення зброї. Наприклад, протягом 2006-2007 рр. Подільський районний суд м. Києва прийняв рішення про знищення речових доказів у двох кримінальних справах, в яких речовими доказами були визнані два пістолети. Ці речові докази зберігалися в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі, куди судом були направлені виконавчі листи про виконання вироків суду в частині знищення цих речових доказів. В окремих кримінальних справах суди виносили рішення про конфіскацію зброї. Так, Ковельський міськрайонний суд Волинської області, засудивши З. та інших за вчинення розбійного нападу із застосуванням зброї - пістолета, постановив цей речовий доказ конфіскувати на користь держави. Правильно вирішив питання про речові докази Луцький міськрайонний суд, який у справі за обвинуваченням М. та інших за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК ( 2341-14 ) речові докази (патрони, обріз мисливської рушниці) постановив передати дозвільній системі УМВС України у Волинській області. Траплялися випадки, коли при закритті кримінальних справ суди щодо речових доказів приймали рішення на порушення вимог ст. 81 КПК ( 1001-05 ). Так, Сихівський районний суд м. Львова постановою від 25 жовтня 2006 р. кримінальну справу за обвинуваченням Г. за ч. 1 ст. 204 КК ( 2341-14 ) закрив на підставі ст. 45 КК ( 2341-14 ) у зв'язку з дійовим каяттям. Речові докази у справі - 16 пляшок з прозорою рідиною (розведений спирт - фальсифікована горілка) - постановою суду конфісковано в доход держави. Неякісну продукцію в доход держави конфісковано незаконно, оскільки її необхідно було знищити. Інший випадок. У мотивувальній частині постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 березня 2006 р. про закриття кримінальної справи внаслідок зміни обстановки (за обвинуваченням Л. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК) ( 2341-14 ) при вирішенні питання про речовий доказ (хабар у сумі 350 грн.) суд хоча й послався на ст. 81 КПК ( 1001-05 ), однак неправильно визначив підставу передачі грошей у доход держави, зазначивши, що вони є знаряддям злочину і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 КПК ( 1001-05 ) підлягають конфіскації. Разом із тим згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. N 5 ( v0005700-02 ) "Про судову практику у справах про хабарництво" предмет хабара має передаватися в доход держави на підставі п. 4 ч. 1 ст. 81 КПК ( 1001-05 ). Звернення до виконання судових рішень у частині вирішення долі речових доказів у місцевих та апеляційних судах відбувається з дотриманням вимог Інструкції N 34/15 ( v4_15400-90 ) (щодо речових доказів), Інструкції з діловодства N 68 ( z0860-06 ), а також Інструкції з діловодства в апеляційному загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 6 січня 2006 р. N 1 ( z0075-06 ). Якщо за змістом судового рішення необхідно знищити речові докази, які зберігаються в суді, вони знищуються після набрання судовим рішенням законної сили. Знищення речових доказів провадиться комісією в складі не менше трьох осіб: судді - головуючого у справі, керівника апарату суду, секретаря суду чи іншого працівника апарату суду. Знищення оформляється актом, в якому зазначаються номер справи та дата судового рішення, а також дата, місце і спосіб знищення речових доказів, прізвища та посади членів комісії. Акт підписується всіма членами комісії, затверджується головою суду, чий підпис скріплюється гербовою печаткою суду, та долучається до матеріалів справи. У журналі обліку речових доказів робиться запис про виконання судового рішення в частині знищення речових доказів. В окремих випадках, коли це зумовлено особливими властивостями речових доказів, вони передаються іншим органам (органам внутрішніх справ, охорони здоров'я, представникам військових частин тощо). Якщо речові докази перебувають за межами суду, копія судового рішення або витяг з нього (із вказівкою про необхідність знищення речових доказів) надсилається за місцезнаходженням речових доказів. До суду потім повинен надійти належним чином оформлений акт про знищення речових доказів, який долучається до матеріалів справи, а в журналі обліку речових доказів робиться відповідний запис. У разі коли речові докази за рішенням суду необхідно повернути власнику і вони знаходяться в суді, то суд повідомля https://dai.at.ua/news/obobshhenie_verkhovnogo_suda_ukrainy_po_veshhdokam_peredanym_v_dokhod_gosudarstva/2010-07-16-16 dai https://dai.at.ua/news/obobshhenie_verkhovnogo_suda_ukrainy_po_veshhdokam_peredanym_v_dokhod_gosudarstva/2010-07-16-16 Fri, 16 Jul 2010 11:21:27 GMT Наконецто свершилось! Минздравохранения пересмотрены требования к питьевой воде! МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З 12.05.2010 N 400 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 р. за N 452/17747 Про затвердження Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" Відповідно до статей 18, 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), статей 58, 59, 60 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ), статей 26, 28, 30, 43, 44 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" ( 2918-14 ) Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Державні санітарні норми та пра... Наконецто свершилось! Минздравохранения пересмотрены требования к питьевой воде! МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З 12.05.2010 N 400 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 р. за N 452/17747 Про затвердження Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" Відповідно до статей 18, 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), статей 58, 59, 60 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ), статей 26, 28, 30, 43, 44 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" ( 2918-14 ) Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-400-10), що додаються. 2. Вважати такими, що не застосовуються на території України: 2.1. "Временную инструкцию по дезинфекции шахтных колодцев и обеззараживанию воды в них", затверджену заступником головного державного санітарного лікаря СРСР від 18 січня 1967 року N 663-67. 2.2. "Инструкцию по контролю за обеззараживанием хозяйственно-питьевой воды и за дезинфекцией водопроводных сооружений хлором при централизованном и местном водоснабжении", затверджену заступником головного державного санітарного лікаря СРСР від 25 листопада 1967 року N 727а-67. 2.3. "Санитарные нормы предельно допустимого содержания веществ в воде водных объектов хозяйственно-питьевого и культурно-бытового водопользования", затверджені головним державним санітарним лікарем СРСР від 4 липня 1986 року N 42-121-4130-86. 3. Визнати такими, що втратили чинність: 3.1. Державні санітарні правила і норми "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 грудня 1996 року N 383 ( z0136-97 ), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15 квітня 1997 року за N 136/1940. 3.2. Державні санітарні правила і норми "Влаштування та утримання колодязів і каптажів джерел, що використовуються для децентралізованого господарсько-питного водопостачання", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 грудня 1996 року N 384 ( v0384282-96 ). 4. Департаменту організації санітарно-епідеміологічного нагляду (Мухарська Л.М.): 4.1. Забезпечити подання в установленому порядку цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. 4.2. Довести цей наказ до відома керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, державних наукових установ санітарно-епідеміологічного профілю для керівництва в роботі та забезпечення виконання в межах компетенції. 5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім таблиці 2 додатка 2, що набирає чинності з 1 січня 2015 року, та таблиці 3 додатка 2, що набирає чинності з 1 січня 2020 року. 6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою. Перший заступник Міністра - головний державний санітарний лікар України Г.С.Рожков ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров'я України 12.05.2010 N 400 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 р. за N 452/17747 ДЕРЖАВНІ САНІТАРНІ НОРМИ ТА ПРАВИЛА "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-400-10) I. Загальні положення 1.1. Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-400-10) (далі - Санітарні норми) обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов'язана з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем питного водопостачання, виробництвом та обігом питних вод, наглядом і контролем у сфері питного водопостачання населення, та громадянами. 1.2. Санітарні норми встановлюють вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері питного водопостачання населення. Вимоги Санітарних норм не поширюються на води мінеральні лікувальні, лікувально-столові, природні столові. 1.3. Державний нагляд за виконанням вимог Санітарних норм здійснює державна санітарно-епідеміологічна служба згідно з санітарним законодавством. II. Терміни та визначення 2.1. У Санітарних нормах терміни вживаються у такому значенні: Бювет - інженерна водозабірна споруда для забезпечення споживачів необробленими (крім знезараження води методом ультрафіолетового опромінення) міжшаровими напірними (артезіанськими) або безнапірними підземними водами, до складу якої входять свердловина, розподільна колонка та спеціальне приміщення або павільйон. Вода питна з оптимальним вмістом мінеральних речовин - питна вода, призначена для споживання людиною, з мінеральним складом, адекватним фізіологічній потребі організму людини. Вода питна з пунктів розливу - оброблена та привізна питна вода, що розливається в тару споживача без водопровідної мережі. Вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води. Водневий показник (pH) - показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній вільних іонів водню. Водоносний горизонт - пласт гірських порід однорідного складу, що містить вільну (гравітаційну) воду і має однакову пористість і величину водопроникності. Домінералізація питної води - технологічний процес обробки питної води для збільшення концентрації мінеральних речовин, зокрема макро- та мікроелементів (штучна мінералізація або розведення). Забарвленість - показник, що характеризує інтенсивність забарвлення води, яке зумовлене вмістом забарвлених органічних речовин. Загальна жорсткість - показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній розчинених солей кальцію та магнію (сульфатів, хлоридів, карбонатів, гідрокарбонатів тощо). Загальна лужність - показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній аніонів слабких кислот, головним чином вугільної кислоти (карбонатів, гідрокарбонатів). Запах - показник, що характеризує властивість води подразнювати рецептори слизових оболонок носа та синусних пазух, зумовлюючи відповідне відчуття. Знезараження води - процес знищення патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів шляхом впливу на них фізичних (ультрафіолетове опромінювання, ультразвук тощо), хімічних (хлор, гіпохлорит, озон, діоксид хлору, оксидантний газ тощо) та фізико-хімічних факторів. Каламутність - показник, що характеризує природну властивість води, зумовлену наявністю у воді завислих речовин органічного і неорганічного походження (глини, мулу, органічних колоїдів, планктону тощо). Каптаж джерела - інженерна водозабірна споруда, призначена для збирання джерельної води в місцях її довільного виходу на поверхню, до складу якої входять камери каптажу (приймальна та освітленої води), каптажне приміщення або павільйон. Клас небезпеки речовини (I, II, III, IV) - ступінь небезпеки для людини хімічних речовин, що забруднюють воду, який залежить від їх токсичності, кумулятивності, лімітуючої ознаки шкідливості та здатності викликати несприятливі віддалені ефекти. Лімітуюча ознака шкідливості - показник, за яким встановлюється гігієнічний норматив шкідливої хімічної речовини у воді та який визначається за мінімальною концентрацією, яка впливає безпосередньо на організм людини (санітарно-токсикологічна ознака шкідливості), органолептичні властивості води (органолептична ознака шкідливості) чи процеси самоочищення водойм (загальносанітарна ознака шкідливості). Мікробіологічні показники - показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення інфекційних хвороб у людини. Органолептичні показники (запах, смак і присмак, забарвленість, каламутність) - фізичні властивості питної води, що сприймаються органами чуття. Паразитологічні показники - показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення паразитарних інвазій у людини. Партія фасованої питної води - будь-яка визначена кількість фасованої питної води з однією назвою, однаковими показниками якості, однієї і тією самою датою виготовлення, яка вироблена згідно з одним нормативним документом за однакових умов на одному й тому самому підприємстві (об'єкті) протягом одного технологічного циклу, за одним і тим самим технологічним режимом, оформлена одним документом про безпечність та якість і одночасно пред'явлена до приймання. Перманганатна окиснюваність - кількість кисню, що потрібна для хімічного окиснення перманганатом калію легкоокиснюваних органічних і неорганічних речовин (солей двовалентного заліза, сірководню, амонійних солей, нітритів тощо), які містяться у 1 куб.дм води. Підготовка питної води (водопідготовка, обробка) - технологічний процес, який здійснюється для доведення показників безпечності та якості питної води до рівнів гігієнічних нормативів. Радіаційні показники - показники, що характеризують властивість води, зумовлену наявністю радіонуклідів. Резервуар чистої води (РЧВ) - закрита споруда для створення запасу питної води, необхідної для компенсації можливої невідповідності між об'ємом подачі води та її споживанням в окремі години доби. Санація шахтних колодязів - комплекс заходів з ремонту, чищення та дезінфекції колодязів, які проводяться з профілактичною метою чи у разі забруднення води в них. Санітарно-токсикологічні показники - хімічні показники, що нормуються за санітарно-токсикологічною ознакою шкідливості. Смак і присмак - показники, що характеризують здатність наявних у воді хімічних речовин після взаємодії зі слиною подразнювати смакові рецептори язика і зумовлювати відповідне відчуття. Споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду за призначенням. Сухий залишок - показник, що характеризує кількість розчинених речовин, передусім мінеральних солей, в 1 куб.дм води. Трубчастий колодязь (свердловина) - інженерна споруда, що є вертикальною виробкою з невеликим розміром поперечного перерізу круглої форми, що призначена для забору підземних вод, розташованих на різній глибині. Фізико-хімічні показники - фізичні чи хімічні показники, що нормуються за загальносанітарною чи органолептичною ознакою шкідливості. Шахтний колодязь - інженерна споруда, що є вертикальною виробкою з великим (у порівнянні із водозабірною свердловиною) розміром поперечного перерізу, круглої, квадратної, прямокутної або шестигранної форми, що призначена для забору ґрунтових вод. 2.2. Залежно від технології отримання виокремлюють такі види питних вод: оброблені - питні води, що виготовляються з води, отриманої з поверхневих джерел питного водопостачання, підземних джерел питного водопостачання шляхом очищення, знезараження чи домінералізації; необроблені (природні) - води, отримані безпосередньо з підземних джерел питного водопостачання, які за всіма показниками відповідають вимогам Санітарних норм без їх очищення (крім освітлення), знезараження чи домінералізації. Інші терміни використовуються у значеннях, визначених Водним кодексом України ( 213/95-ВР ), Законами України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), "Про питну воду та питне водопостачання" ( 2918-14 ) та іншими актами законодавства. III. Гігієнічні вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною 3.1. Питна вода, призначена для споживання людиною, повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад. Для виробництва питної води слід надавати перевагу воді підземних джерел питного водопостачання населення, надійно захищених від біологічного, хімічного та радіаційного забруднення. 3.2. Гігієнічну оцінку безпечності та якості питної води проводять за показниками епідемічної безпеки (мікробіологічні, паразитологічні), санітарно-хімічними (органолептичні, фізико-хімічні, санітарно-токсикологічні) та радіаційними показниками, наведеними у додатках 1 - 3. Під час вибору вододжерела та технології водопідготовки у разі будівництва чи реконструкції підприємства питного водопостачання населення слід надавати перевагу джерелам та технологіям, що забезпечать виробництво питної води з оптимальним вмістом мінеральних речовин за показниками фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води (додаток 4). 3.3. Безпечність та якість питної води за мікробіологічними показниками повинна відповідати гігієнічним нормативам, наведеним у додатку 1. 3.4. Безпечність та якість питної води за паразитологічними показниками повинна відповідати гігієнічним нормативам, наведеним у додатку 1. Паразитологічні показники визначають у питній воді поверхневих та підземних (ґрунтові води) джерел питного водопостачання населення. 3.5. Безпечність та якість питної води за органолептичними, фізико-хімічними та санітарно-токсикологічними показниками повинна відповідати гігієнічним нормативам, наведеним у додатку 2. Якщо під час виробництва питної води проводиться знезараження, виробник повинен вжити заходів щодо мінімізації забруднення питної води побічними продуктами знезараження. 3.6. Вміст у питній воді шкідливих речовин, не зазначених у Санітарних нормах, не повинен перевищувати їх граничнодопустимих концентрацій (ГДК), визначених санітарними нормами для поверхневих вод. За наявності у питній воді декількох речовин з однаковою лімітуючою ознакою шкідливості, що належать до I та II класів небезпеки, сума відношення концентрацій (C , C ,......C ) кожної 1 2 n із речовин до відповідної ГДК не повинна перевищувати одиницю: C C C 2 2 n ________ + ________ + ... + ________ <= 1 ГДК ГДК ГДК 1 2 n 3.7. Під час гігієнічної оцінки радіаційної безпечності питної води у місцях водозаборів поверхневих та підземних джерел питного водопостачання попередньо визначаються питомі сумарні альфа- і бета-активності за показниками, наведеними у таблиці 1 додатка 3. У разі встановлення перевищення одного або обох показників слід проводити радіологічні дослідження питної води за радіаційними показниками, наведеними у таблиці 2 додатка 3. При цьому у разі встановлення перевищення питомої сумарної альфа-активності у питній воді з підземних джерел водопостачання необхідно визначати питому сумарну активність природної суміші 226 228 ізотопів урану (U), питомі активності радію ( Ra, Ra) та 222 радону ( Rn), а у разі встановлення перевищення питомої сумарної бета-активності у питній воді з поверхневих та підземних джерел 137 водопостачання - питомі активності цезію ( Cs) та стронцію 90 ( Sr). 3.8. Орієнтовний перелік методик та стандартів визначення показників безпечності та якості питної води наведено у додатку 5. Для визначення показників безпечності та якості питної води можуть також використовуватись інші атестовані методики та стандарти. 3.9. У разі забруднення питної води невідомими токсичними сполуками та хімічними речовинами, для визначення яких відсутні методи дослідження, рекомендується застосовувати допоміжний інтегральний (експресний) показник якості питної води - індекс токсичності питної води, розрахований за результатами біологічних тестів (біотестування): I - I к о Т = _________ х 100% , I к де: Т - індекс токсичності проби досліджуваної води; I - величина тест-реакції у контрольній пробі; к I - величина тест-реакції у досліджуваній пробі. о Індекс токсичності питної води, яка не містить неідентифікованих компонентів, не повинен перевищувати 50% незалежно від використовуваних тест-об'єктів, якими можуть бути дафнії, інфузорії тощо. 3.10. Виробництво питної води здійснюється за нормативними документами та відповідно до технологічного регламенту або іншого документа з описом технологічного процесу виробництва питної води, погодженого головним державним санітарним лікарем України. 3.11. У сфері питного водопостачання населення можуть використовуватись матеріали, речовини та сполуки (коагулянти, флокулянти, реагенти для знезараження, консерванти, ємкості, тара, засоби закупорювання, мийні та дезінфекційні засоби, обладнання, устаткування, будівельні матеріали тощо), дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення для застосування у цій сфері. Залишкові концентрації хімічних речовин та сполук у питній воді не повинні перевищувати встановлені гігієнічні нормативи. 3.12. Термін зберігання питної води з пунктів розливу, бюветів, колодязів та каптажів джерел у тарі споживача не повинен перевищувати 24 години за умови її зберігання у чистій закритій тарі при температурі від 5 град.C до 20 град.C в місцях, захищених від попадання прямих сонячних променів. 3.13. Вимоги до води централізованого питного водопостачання населення (водопровідна питна вода) полягають у наступному. Під час дослідження мікробіологічних показників водопровідної питної води в її пробах визначають загальне мікробне число, загальні коліформи, E.coli, ентерококи. У водопровідній питній воді з поверхневих вододжерел у місцях її надходження з очисних споруд у розподільну мережу додатково визначають наявність коліфагів. У разі виявлення в пробах питної води з підземних вододжерел загальних коліформ, E.coli чи ентерококів, а в пробах питної води з поверхневих вододжерел - загальних коліформ, E.coli, ентерококів чи коліфагів слід провести їх визначення в повторно відібраних пробах. За наявності відхилень від встановлених нормативів у повторно відібраних пробах протягом 12 годин необхідно розпочати дослідження на наявність в питній воді з підземних вододжерел коліфагів та збудників інфекційних захворювань бактеріальної етіології, а з поверхневих вододжерел - збудників інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної етіології. У разі виявлення в пробах питної води з підземних вододжерел коліфагів проводяться дослідження на наявність збудників інфекційних захворювань вірусної етіології. За результатами лабораторних досліджень вживаються заходи щодо виявлення та усунення причин забруднення питної води. 3.14. Під час знезараження водопровідної питної води залишкові концентрації реагентів визначаються не рідше одного разу на годину та повинні становити: у разі знезараження води за допомогою хлору у період благополучної санітарно-епідемічної ситуації вміст залишкового вільного хлору у воді на виході із РЧВ - у межах 0,3 - 0,5 мг/куб.дм після 30 хвилин контакту хлору з водою, а вміст залишкового зв'язаного хлору - у межах 0,8 - 1,2 мг/куб.дм після 60 хвилин контакту хлору з водою. За наявності у воді і вільного, і зв'язаного хлору дозволяється здійснювати контроль за одним із цих показників: за залишковим вільним хлором (при його концентрації понад 0,3 мг/куб.дм) або за залишковим зв'язаним хлором (при концентрації залишкового вільного хлору меншій ніж 0,3 мг/куб.дм); у разі знезараження води за допомогою озону концентрація залишкового озону на виході із камери змішування має бути у межах 0,1 - 0,3 мг/куб.дм після 4 хвилин контакту озону з водою; у разі знезараження води за допомогою діоксиду хлору вміст залишкового діоксиду хлору у воді РЧВ після 30 хвилин контакту - не менше ніж 0,1 мг/куб.дм, а концентрація хлоритів - не більше ніж 0,2 мг/куб.дм. Величина дози діоксиду хлору, що вводиться у воду РЧВ у період благополучної санітарно-епідемічної ситуації, не повинна перевищувати 0,5 мг/куб.дм. 3.15. Вимоги до води питної фасованої та з пунктів розливу (нецентралізоване питне водопостачання населення) полягають у наступному. Для виробництва питної води фасованої та з пунктів розливу повинна використовуватись вода підземних джерел питного водопостачання або водопровідна питна вода, яка пройшла додаткову обробку. 3.16. Перед використанням підземних та водопровідних питних вод установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби проводять попередні лабораторні дослідження вихідної води, при цьому для підземних вод необхідно враховувати вимоги пункту 3.31 Санітарних норм. Попередні лабораторні дослідження вихідної води проводять згідно з вимогами Санітарних норм за переліком показників з урахуванням місцевих природних умов. Проби води відбирають протягом року не рідше одного разу на місяць для визначення мікробіологічних, органолептичних, фізико-хімічних та санітарно-токсикологічних показників, а у водопровідній воді з поверхневих джерел питного водопостачання визначають також паразитологічні показники. Проби води з нових свердловин чи таких, що тимчасово не використовувались, відбирають після відкачки води, яка повинна тривати до досягнення постійних динамічного рівня та освітлення води. При цьому продуктивність відкачки повинна бути рівною чи більшою, ніж проектна. Результати лабораторних досліджень якості вихідної води та санітарно-епідеміологічного обстеження території розміщення водозабору, проведені установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, враховуються під час проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи технологічного регламенту або іншого документа з описом технологічного процесу виробництва питної води фасованої та з пунктів розливу. 3.17. Для консервування питної води фасованої та з пунктів розливу можуть використовуватись діоксид вуглецю, срібло тощо. 3.18. Води питні фасовані та з пунктів розливу не повинні вміщувати ароматизаторів, підсолоджувачів та інших харчових чи харчосмакових речовин. 3.19. Показники загальної лужності, забарвленості та каламутності у газованій питній воді визначаються до її газування. 3.20. Транспортування води з місць водозаборів до місць виробництва питної води фасованої повинно здійснюватись виключно трубопроводами. 3.21. Термін зберігання питної води в пунктах розливу у стаціонарних ємкостях не повинен перевищувати 24 години, а у транспортних ємкостях (автоцистернах) - 6 годин. Термін зберігання питної води може бути збільшено за результатами санітарно-епідеміологічних досліджень за умов додаткового її знезараження перед розливом у тару споживача методами, що не забруднюють питну воду залишковими концентраціями реагентів. Забороняється заповнювати питною водою ємкості із залишками питної води. 3.22. Строки придатності до споживання та умови зберігання питної води фасованої встановлюються за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи цієї води. Питну воду фасовану необхідно зберігати в місцях, захищених від впливу прямих сонячних променів. 3.23. Полімерна тара багаторазового використання та тара, що надходить на лінію розливу зі складу зберігання, підлягають миттю, дезінфекції та ополіскуванню питною водою, що призначена для розливу у цю тару, згідно з технологічним регламентом або іншим документом з описом технологічного процесу виробництва питної води фасованої, у якому зазначається термін застосування тари багаторазового використання. 3.24. Відпуск зі складу готової продукції фасованої питної води, яка під час водопідготовки була оброблена озоном, необхідно здійснювати не раніше ніж через 8 годин після надходження зазначеної питної води на склад. 3.25. Текст етикетки для маркування питної води фасованої та інша супровідна інформація щодо її походження та властивостей погоджуються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я. 3.26. На етикетці питної води фасованої зазначаються: "Вода питна", її назва, вид (оброблена, необроблена (природна), штучно-мінералізована, штучно-фторована, штучно-йодована, з оптимальним вмістом мінеральних речовин, газована (сильно-, середньо-, слабо-) чи негазована тощо), склад ("вода питна" та перелік уведених речовин, зокрема консервантів, макро- та мікроелементів), фактичні значення показників фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води, умови зберігання, дата виготовлення та дата закінчення строку придатності до споживання, найменування, місцезнаходження та телефони виробника і місце її виготовлення, вид вихідної води, місцезнаходження підземного джерела питного водопостачання та номер і глибина свердловини, номер партії виробництва, назва нормативного документа, який визначає вимоги щодо якості питної води. Назви питних вод, що свідчать про їх походження або створюють враження про певне місце походження, можна зазначати виключно для необроблених фасованих питних вод. На етикетці питної води фасованої забороняється розміщувати інформацію та графічні зображення: що можуть призвести до хибного розуміння споживачами походження, природи, складу чи властивостей питної води фасованої; що можуть збігатися з назвами вітчизняних та закордонних мінеральних вод; щодо наявності лікувальних властивостей питної води фасованої. 3.27. Забороняється фасувати питні води на лініях розливу, що застосовуються також для розливу безалкогольних та алкогольних напоїв. 3.28. Питну воду фасовану можна споживати дітям з перших днів їх життя і до 3 років для фізіологічних, санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб у тому разі, якщо вона відповідає таким вимогам: не обробляється реагентами, не містить консервантів та не є штучно мінералізованою; фасується в скляну тару із зазначенням на етикетці строку її придатності та умов зберігання після розгерметизації тари згідно з результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи цієї води. 3.29. В пунктах розливу питної води повинен бути інформаційний листок із зазначенням інформації щодо її виду (оброблена, необроблена (природна), штучно-мінералізована, штучно-фторована, штучно-йодована, з оптимальним вмістом мінеральних речовин, газована чи негазована тощо), складу ("вода питна" та перелік уведених речовин, зокрема консервантів, макро- та мікроелементів), умов зберігання, дати виготовлення, найменування, адреси та телефону виробника і місця її виготовлення, виду вихідної води, місцезнаходження підземного джерела питного водопостачання та номера і глибини свердловини, посилання на нормативний документ, згідно з яким виготовлено питну воду. 3.30. Місце реалізації питної води з пунктів розливу слід розташовувати на території з твердим покриттям, що упорядкована та благоустроєна і знаходиться на відстані не менше ніж 50 м від місць забруднення (сміттєзбірники, вбиральні, магістралі з інтенсивним рухом транспорту, автостоянки тощо), має прилавок, до якого підведено трубопровід з металевим краном для розливу питної води (кран слід розташовувати над прилавком на висоті не менше ніж 0,5 м). Заборонено прокладати обвідний трубопровід від мережі питного водопостачання до крана відпуску питної води споживачам. 3.31. Вимоги до води питної з бюветів, колодязів та каптажів джерел (нецентралізоване питне водопостачання населення) полягають у наступному. Влаштування бюветів, колодязів та каптажів джерел слід здійснювати з урахуванням результатів лабораторних досліджень безпечності та якості підземної води, що планується використовувати, та санітарно-епідеміологічного обстеження території розміщення цих споруд, проведеного установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Результати геологічних та гідрогеологічних досліджень, лабораторних досліджень безпечності та якості підземної води (за наявності) надаються до державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території та повинні містити інформацію щодо глибини залягання підземних вод, напрямку їх потоку у плані населеного пункту, орієнтовної потужності водоносного шару, можливості взаємодії з водозаборами, що існують чи проектуються на сусідніх майданчиках, та з поверхневими водними об'єктами (ставок, болото, водоймище, річка тощо), а також фактичних значень показників безпечності та якості підземної води. Результати санітарно-епідеміологічного обстеження території повинні містити інформацію про місцеві природні умови, характеристику території розміщення водозабору із зазначенням існуючих та потенційних джерел мікробного і хімічного забруднення. 3.32. Місця влаштування бюветів, колодязів та каптажів джерел слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів - не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод. 3.33. Територію поблизу колодязя, каптажу джерела чи бювету треба утримувати в чистоті та організовувати відведення поверхневого стоку. У радіусі 50 м від бюветів, колодязів та каптажів джерел не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води. Забороняється влаштовувати бювети, колодязі та каптажі джерел у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях. Забороняється використовувати для підйому води із колодязя чи каптажу джерела громадського користування ємкості, які приносять споживачі, а також набирати воду із відра загального користування посудом, що належить споживачам. Для утеплення і захисту колодязів та каптажів джерел від замерзання можна використовувати пінобетон, мати із чистої соломи, сіна, стружки тощо, але при цьому зазначений матеріал не повинен потрапляти у водозабір. Забороняється використовувати для цієї мети гній, перегній та інше. 3.34. Щойно побудовані бювети, колодязі та каптажі джерел можна вводити в експлуатацію лише після їх обстеження посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території та заповнення Санітарного паспорта (додаток 6). Санітарний паспорт оформляється власником бювету, колодязя чи каптажу джерела спільно з посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території у двох примірниках та ними підписується. Один примірник Санітарного паспорта знаходиться в закладі державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території, другий - у власника цієї споруди. Продовження терміну дії Санітарного паспорта реєструється щорічно в обох примірниках. 3.35. Колодязі та каптажі джерел необхідно влаштовувати з дотриманням вимог, наведених у додатку 7. полный текст здесь - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0452-10&new=1 https://dai.at.ua/news/gigienicheskie_trebovanija_k_vode_pitevoj_prednaznachenoj_dlja_potreblenija_chelovekom/2010-07-16-15 dai https://dai.at.ua/news/gigienicheskie_trebovanija_k_vode_pitevoj_prednaznachenoj_dlja_potreblenija_chelovekom/2010-07-16-15 Fri, 16 Jul 2010 10:55:47 GMT Проект <p> вноситься народними депутатами України <br /> Одарченком Ю.В. <br /> Поповим О.П. <br /> Ляпіною К.М. <br /> Бондаренком В.Д. <br /> Барановим В.О. <p> ЗАКОН УКРАЇНИ <br /> Про внесення змін до Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” <br /> І. Верховна Рада постановляє: <br /> Внести зміни до Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” (Відомості Верховної Ради України, 2002, N10, ст. 78), виклавши його в такій редакції: <br /> ЗАКОН УКРАЇНИ <br /> „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” <p> Цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань... Проект <p> вноситься народними депутатами України <br /> Одарченком Ю.В. <br /> Поповим О.П. <br /> Ляпіною К.М. <br /> Бондаренком В.Д. <br /> Барановим В.О. <p> ЗАКОН УКРАЇНИ <br /> Про внесення змін до Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” <br /> І. Верховна Рада постановляє: <br /> Внести зміни до Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” (Відомості Верховної Ради України, 2002, N10, ст. 78), виклавши його в такій редакції: <br /> ЗАКОН УКРАЇНИ <br /> „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” <p> Цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку. <p> Стаття 1. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ <p> Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: <br /> асоціація об’єднань власників житла (далі - асоціація) - юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об'єднань; <br /> житловий комплекс - єдиний майновий комплекс нерухомого майна, що складається із земельної ділянки, з розміщеним на ній житловим багатоквартирним будинком (будинками) або його частиною (частинами) разом із спорудами та інженерними мережами та прибудинковою територією; <br /> конструктивні елементи житлового будинку - частини будинку, які забезпечують його цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, опорні конструкції, огороджувальні елементи, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в'їзна група тощо); <br /> нежитлове вбудоване/прибудоване приміщення -- приміщення, яке розташоване у житловому комплексі, але не відноситься до житлового фонду, яке було відповідним чином паспортизоване та інвентаризоване і яке було внесено до реєстру об’єктів нерухомості як самостійний об'єкт цивільно-правових відносин на момент приватизації першої квартири у будинку. <br /> неподільне майно – земельна ділянка, що входить до складу житлового комплексу, включаючи прибудинкову територію, допоміжні приміщення загального користування, конструктивні елементи та технічне обладнання житлового багатоквартирного будинку, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення належних умов проживання усіх власників квартир та використання нежитлових приміщень <br /> об’єднання власників приміщень багатоквартирного будинку (будинків) (далі - об'єднання) -- юридична особа, створена власниками житлових будинків або власниками квартир та нежилих приміщень у багатоквартирному житловому будинку для утримання житлового комплексу, користування квартирами, нежилими приміщеннями, прибудинковою територією та неподільним майном; <br /> допоміжні приміщення загального користування у багатоквартирному будинку -- приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітини, вестибюлі перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), які не були належним чином паспортизовані і інвентаризовані та не внесені до реєстру об’єктів нерухомості як самостійний об'єкт цивільно-правових відносин на момент приватизації першої квартири у будинку. <br /> прибудинкова територія – земельна ділянка навколо будинку, яка призначена для його обслуговування та задоволення соціально-побутових та культурно-оздоровчих потреб мешканців <br /> технічне обладнання житлового будинку – механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині приміщення, яке обслуговує більше одного приміщення, а також інші інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації житлового будинку <br /> управитель – юридична або фізична особа, яка за договором з об’єднанням власників житла здійснює управління житловим комплексом або житловими будинками, що входять до складу об’єднання, і забезпечує їх належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. <p> Стаття 2. МЕТА ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА <br /> ОБ’ЄДНАННЯ. <p> 1. Об’єднання створюється власниками квартир в багатоквартирних житлових будинках, житлових комплексах разом із власниками нежитлових приміщень, які розташовані у відповідному житловому будинку, житловому комплексі, яким на праві спільної часткової власності належить неподільне майно. <br /> В одному житловому комплексі може бути створене тільки одне об’єднання. <br /> Власники житлових будинків також можуть створити об’єднання. <br /> 2. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень, орендарів та наймачів, на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання, орендарям та наймачам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. <br /> 3. Об’єднання є юридичною особою, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також поточні рахунки в установах банку. <br /> 4. Об’єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об’єднання. <br /> 5. Об’єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами. <p> Стаття 3. ПІДТРИМКА СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ОБ’ЄДНАНЬ <p> Держава, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування здійснюють підтримку створення та діяльності об’єднання шляхом: <br /> 1) фінансування першого капітального ремонту відповідно до зобов'язань колишнього власника, встановлених законом; <br /> 2) звільнення від сплати за державну реєстрацію юридичної особи – об’єднання; <br /> 3) безкоштовного оформлення документації щодо передачі земельної ділянки, на якій розміщений житловий багатоквартирний будинок (будинки) або його частина (частини), та прибудинкової території у спільну часткову власність членів об’єднання; <br /> 4) надання першочергової допомоги з фінансування заходів з енергозбереження; <br /> 5) надання органами місцевого самоврядування консультаційної підтримки населенню з питань створення та функціонування об’єднань. <br /> 6) застосування цільового фінансування з місцевих бюджетів на комунальні послуги та утримання будинків об’єднань відповідно до порядку, передбаченого для житла, яке обслуговується комунальними підприємствами. <br /> 7) спрямування коштів Держбюджету у порядку виконання Загальнодержавної програми реформування і розвитку ЖКГ на реконструкцію і ремонт будинків, де створені об’єднання. <br /> 8) передачі службового житла об’єднанням, які обслуговують свій будинок. <br /> 9) безкоштовної передачі технічної документації, акту обстеження житлового будинку. <br /> Даний перелік не є вичерпним. <p> Стаття 4. ОСОБЛИВОСТІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН ПРИ СТВОРЕНІ <br /> ОБ’ЄДНАННЯ <p> 1. Об’єднання є учасником земельних відносин з моменту його державної реєстрації та внесення до державного реєстру. <br /> Одночасно з державною реєстрацією об’єднання органи місцевого самоврядування або інші попередні власники землі безоплатно передають у спільну сумісну власність членів об’єднання земельну ділянку, на якій розміщений житловий багатоквартирний будинок (будинки) або його частина (частини), та прибудинкову територію відповідно до законодавства. Оформлення документації щодо видачі державного акту на право власності на земельну ділянку здійснюється за рахунок органу місцевого самоврядування, на території якого знаходиться відповідна земельна ділянка. <br /> 2. До моменту видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, на якій розміщений житловий багатоквартирний будинок (будинки) або його частина (частини) та прибудинкову територію, що має належати об’єднанню, будь-які юридичні дії із зазначеними земельними ділянками, які були виділені для будівництва будинку, забороняються. <br /> 3. Порядок передачі земельної ділянки у спільну власність членів об’єднання з вичерпним переліком необхідних документів визначається Кабінетом Міністрів України. <p> Стаття 5. РЕОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИХ КООПЕРАТИВІВ У <br /> ОБ'ЄДНАННЯ <br /> <br /> Житлово-будівельні кооперативи можуть бути реорганізовані в об'єднання. <br /> Реорганізація відбувається за рішенням загальних зборів. Відповідно до статуту (положення) кооперативу збори можуть прийняти рішення про реорганізацію кооперативу в об'єднання. З моменту прийняття цього рішення зазначені збори вважаються установчими зборами об'єднання і далі проводяться відповідно до вимог цього Закону. <br /> Участь в установчих зборах беруть члени житлово-будівельного кооперативу, які повністю сплатили вартість жилих приміщень і належної частки у вартості допоміжних приміщень та іншого майна і виявили таке бажання, а також члени їх сімей, які зазначені у свідоцтві про право власності на квартиру. <br /> У разі неповної оплати вартості жилих приміщень і належної частки у вартості допоміжних приміщень та іншого майна окремими членами житлово-будівельного кооперативу вони можуть брати участь у зборах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, з метою вступу до об'єднання за згодою власника невиплаченої частки майна. <p> Стаття 6. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ОБ’ЄДНАННЯ. <p> 1. Рішення про створення об’єднання і затвердження його статуту приймається установчими зборами. <br /> 2. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, що складається не менш, як з трьох власників квартир або нежитлових приміщень. Ініціативна група має право отримати від органу технічної реєстрації нерухомості або забудовника перелік власників квартир і нежитлових приміщень будинку. <br /> 3. Повідомлення про проведення установчих зборів надсилається ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів і вручається кожному власнику квартири, нежитлового приміщення під розписку або надсилається рекомендованим листом. У повідомленні ініціативна група зі скликання установчих зборів зазначає, місце і час їх проведення, проект порядку денного. <br /> Час і місце проведення установчих зборів мають бути максимально зручними для більшості можливих їх учасників. <br /> 4. Голова установчих зборів обирається більшістю голосів присутніх власників або їх представників. <br /> 5. У голосуванні беруть участь власники або їх представники. <br /> Власники однієї квартири мають на установчих зборах один голос, яким користується їх представник. У разі, якщо співвласники квартири не дійшли згоди щодо визначення такого представника, питання вирішується у суді. <br /> 6. Рішення приймається шляхом поіменного голосування, і кожна особа, яка проголосувала, розписується у протоколі із зазначенням результату голосування — “за” чи “проти”. <br /> Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх власників або їх представників. <br /> 7. Установчі збори є правомочними, якщо на них присутні власники або їх представники, яким у сукупності належить більше половини голосів від загальної кількості голосів відповідного житлового будинку, комплексу. <br /> У разі відсутності кворуму ініціативна група установчих зборів призначає нову дату, місце і час їх проведення. Новопризначені (повторні) установчі збори можуть бути скликані не раніше ніж через 14 днів з дати проведення попередніх зборів, що не відбулися. <br /> 8. Новопризначені (повторні) установчі збори є правомочними, якщо на них є присутніми не менше трьох власників квартир або нежитлових приміщень (або їх представників). <br /> 9. Державна реєстрація об’єднання здійснюється безкоштовно у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Об’єднання вважається створеним з моменту внесення запису в реєстр про державну реєстрацію. <p> Стаття 7. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ОБ’ЄДНАННЯ У <br /> НОВОЗБУДОВАНИХ ТА РЕКОНСТРУЙОВАНИХ БУДИНКАХ. <p> 1. Створення об’єднання у новозбудованих та реконструйованих будинках здійснюється відповідно до статті 6 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. <br /> 2. У разі, якщо протягом двох місяців після введення в експлуатацію житлового будинку установчі збори не скликалися, або не відбулися, або на них не було прийнято рішення про створення об’єднання, обов’язок з вчинення необхідних дій для проведення державної реєстрації об’єднання покладається на забудовника або на юридичну особу, на балансі якої перебуває будинок. <br /> 3. Забудовник або на юридична особа, на балансі якої перебуває будинок: <br /> -- приймає рішення про створення об’єднання <br /> -- розробляє проект статуту об’єднання; <br /> -- скликає установчі збори відповідно до статті 6 цього Закону, <br /> -- у разі, коли установчі збори та повторні установчі збори не відбулися, самостійно затверджує статут об’єднання та подає в установленому законодавством порядку документи для здійснення державної реєстрації об’єднання. Призначені забудовником чи іншою юридичною особою керівні органи об’єднання не мають права ініціювати рішення, що потребують голосування подвійною кваліфікованою більшістю. <br /> Стаття 8. СТАТУТ ОБ'ЄДНАННЯ <br /> Статут об'єднання складається відповідно до Типового статуту, який затверджує центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено таке: <br />  назва і місцезнаходження об'єднання; <br />  мета створення, завдання та предмет діяльності об'єднання; <br /> -- перелік майна, що перебуває у спільній частковій власності (неподільного <br /> майна), права та обов'язки членів об'єднання щодо цього майна; <br />  статутні органи об'єднання, їхні повноваження та порядок формування; <br />  порядок скликання та проведення загальних зборів; <br />  періодичність проведення зборів; <br />  порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них; <br /> -- перелік питань, для вирішення яких потрібна подвійна кваліфікована <br /> більшість голосів <br />  перелік питань, для вирішення яких потрібно 75 відсотків голосів; <br />  джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об'єднання; <br />  порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів <br /> об'єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат; <br />  перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників; <br />  права і обов'язки членів об'єднання; <br />  порядок оприлюднення рішень загальних зборів; <br />  фінансова відповідальність за порушення статуту та рішень статутних <br /> органів; <br />  порядок внесення змін до статуту; <br />  підстави та порядок ліквідації, реорганізації об'єднання і вирішення <br /> майнових питань, пов'язаних з цим. <br /> Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об'єднання. <br /> Стаття 9. СТАТУТ АСОЦІАЦІЇ <br /> До складу асоціації можуть входити об'єднання, власники житлових будинків та садиб. <br /> Статут асоціації визначає відповідно до законодавства України: <br />  назву, місцезнаходження асоціації; <br />  представництво від об'єднань та власників житлових будинків і садиб; <br />  права і обов'язки членів асоціації; <br />  статутні органи асоціації, їх склад та повноваження, порядок утворення, діяльності та фінансування; <br />  порядок внесення змін до статуту; <br />  підстави та порядок ліквідації, реорганізації асоціації і вирішення майнових питань, пов'язаних з цим. <br /> Статут може містити інші положення, що є важливими для діяльності асоціації. <br /> Стаття 10. ЧЛЕНСТВО В ОБ'ЄДНАННІ <br /> Членом об'єднання є фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) та/або нежитлового приміщення (приміщень) у багатоквартирному житловому будинку або окремого житлового будинку. <br /> Членство в об’єднанні набувається одночасно із створенням об’єднання або одночасно із набуттям права власності на житловий будинок, квартиру або нежитлове приміщення у будинку (будинках), в якому вже створено об’єднання. <br /> Членство в об'єднанні припиняється одночасно із відчуженням відповідного житлового будинку, квартири та/або нежитлового приміщення. <br /> Стаття 11. СТАТУТНІ ОРГАНИ ОБ'ЄДНАННЯ <br /> Органами управління об'єднання є: загальні збори його членів, збори представників, правління об'єднання та його голова. <br /> Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. <br /> Загальні збори скликаються і проводяться згідно з вимогами статуту об'єднання та з дотриманням вимог статті 6 цього Закону. <br /> Правомочність Загальних зборів визначається відповідно до вимог, які встановлені для визначення правомочності установчих зборів відповідно до статті 5 цього Закону. <br /> Рішення загальних зборів підлягає оприлюдненню. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане членам об'єднання під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). <br /> Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. <br /> До виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання відноситься: <br /> 1) затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; <br /> 2) обрання членів правління об'єднання; <br /> 3) питання про використання об'єктів, що перебувають у спільній власності членів об'єднання; <br /> 4) затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; <br /> 5) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує визначену в статуті об'єднання; <br /> 6) визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання; <br /> 7) прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд за згодою членів об’єднання, інтереси та права яких можуть бути порушені <br /> 8) визначення розміру матеріального та іншого заохочення членів об'єднання і правління; <br /> 9) визначення обмежень на користування об'єктами, які перебувають у спільній власності об'єднання; <br /> 10) прийняття рішень про передачу в оренду об'єктів, які перебувають у спільній власності членів об'єднання, фізичним і юридичним особам; <br /> 11) прийняття рішень про придбання квартир або нежилих приміщень за кошти об’єднання та про їх відчуження <br /> 12) затвердження угод про заснування товариств або участі у товариствах; <br /> 13) порядок управління житловим комплексом. <br /> Рішення загальних зборів приймаються подвійною кваліфікованою більшістю голосів, а саме 75% голосів, які відповідають кількості квадратних метрів, що належать їх власникам, а також 75% голосів, які відповідають кількості власників (співвласників) квартир і нежилих приміщень з питань передбачених пунктами 7, 6 та 13 цієї статті. <br /> Рішення загальних зборів приймаються кваліфікованою більшістю голосів (75 відсотків) членів об’єднання (їх представників), які беруть участь у зборах, з питань передбачених пунктами 1 ,4, 5, 9 цієї статті <br /> Рішення загальних зборів з інших питань приймаються простою більшістю голосів членів об’єднання (їх представників), присутніх на загальних зборах. <br /> Статутом об’єднання до виключної компетенції загальних зборів можуть бути віднесені також інші питання. <br /> Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх членів об'єднання, квартиронаймачів, орендарів та суборендарів <br /> За рішенням загальних зборів можуть бути обрані представники від членів об'єднання, яким зборами надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників. Статутом визначаються порядок скликання та голосування, перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників. <br /> Збори представників не можуть вирішувати питання, які стосуються майнових прав членів об'єднання, погіршують умови використання майна або умови проживання. <br /> Для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. <br /> Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам. <br /> Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. <br /> До компетенції правління відноситься: <br /> 1) підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; <br /> 2) здійснення контролю за своєчасною сплатою членами об'єднання внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; <br /> 3) розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису; <br /> 4) укладення договорів з суб'єктами господарювання, які виконують роботи, надають послуги, та здійснення контролю за їх виконанням; <br /> 5) ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання; <br /> 6) скликання та організація проведення загальних зборів членів об'єднання або зборів представників. <br /> 7) припинення дій третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження майном власників приміщень; <br /> 8) забезпечення дотримання інтересів усіх власників приміщень при встановлені умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю; <br /> 9) захист прав, представлення законних інтересів членів об’єднання в органах державної влади і місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, судах. <br /> Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління об'єднання на загальних зборах обирається з числа членів об'єднання ревізійна комісія (ревізор) або приймається рішення про залучення аудитора. <br /> Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами. <br /> Загальні збори членів об'єднання або правління мають право делегувати асоціації, до якої вони входять, частину повноважень власних органів управління. <br /> Об'єднання може стати засновником асоціації. <br /> Стаття 12. УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВИМ КОМПЛЕКСОМ <br /> Об'єднання після набуття статусу юридичної особи може: <br />  прийняти в своє управління весь житловий комплекс; <br />  за договором з попереднім управителем (власником, балансоутримувачем) залишити його управителем житлового комплексу; <br />  укласти договір з будь-якою юридичною особою або фізичною особою – СПД про передачу йому в управління житлового комплексу. <br /> Здійснення управління житловим комплексом має забезпечувати: <br />  належну експлуатацію житлового комплексу та забезпечення відповідних умов користування власним та неподільним майном власників; <br />  накопичення необхідних коштів на проведення поточних та капітальних ремонтів; <br />  отримання відшкодування від винної особи за збитки, заподіяні майну житлового комплексу, або своєчасного звернення до суду щодо відшкодування збитків у примусовому порядку. <br /> У разі, якщо управителем є об’єднання, управління житловим комплексом може здійснювати у формі: <br /> -- управління через статутні органи об'єднання, у тому числі через прийом на роботу управляючого на контрактній основі; <br /> -- делегування визначених статутом повноважень по управлінню житловим комплексом асоціації. <br /> Передача майна з балансу колишнього управителя (власника, балансоутримувача) в управління об’єднанню відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відмова у передачі в управління об’єднанню житлового комплексу з боку колишнього власника (балансоутримувача, управителя) не допускається. <br /> У разі, якщо управління житловим комплексом покладено на колишнього управителя (власника, балансоутримувача) або на іншу юридичну чи фізичну особу -- СПД, то з цією особою укладається відповідний договір <br /> Витрати на здійснення функцій управління розподіляються між власниками пропорційно площі приміщень, що перебувають у їх власності. <br /> Передача в управління житловим комплексом тягне за собою відповідальність за збереження та належне використання житлового комплексу. <br /> Спори щодо прийняття та передачі в управління житловим комплексом вирішуються у судовому порядку. <br /> Стаття 13. ВІДНОСИНИ ОБ’ЄДНАННЯ І УПРАВИТЕЛЯ <br /> Відносини об’єднання і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, та рішеннями загальних зборів у порядку ст. 11 цього Закону. <br /> Істотними умовами договору є: <br /> 1) найменування сторін; <br /> 2) предмет договору; <br /> 3) права сторін щодо здійснення управління житловим комплексом; <br /> 4) обов'язки сторін щодо надання послуг по експлуатації житлового комплексу та оплати цих послуг; <br /> 5) вичерпний перелік послуг; <br /> 6) вартість кожної послуги та загальна вартість щомісячного платежу; <br /> 7) порядок контролю та звіту сторін; <br /> 8) наслідки невиконання умов договору; <br /> 9) перелік форс-мажорних обставин; <br /> 10) строк дії договору, умови продовження та припинення дії договору, дата укладення договору. <br /> Спори щодо змісту конкретного договору вирішуються за згодою сторін або у судовому порядку. <br /> У разі відмови власника приміщення сплачувати обов'язкові платежі на утримання житлового комплексу об'єднання (управитель) має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку. <br /> Стаття 14. ПРАВА ЧЛЕНА ОБ'ЄДНАННЯ <br /> Член об'єднання має право: <br />  брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному діючим законодавством, і статутом об'єднання; <br />  обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; <br />  знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; <br />  вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання членами об'єднання правил добросусідства; <br />  одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність об’єднання (асоціації). <br /> На вимогу члена об'єднання воно зобов'язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти. <br /> Порядок здійснення прав власників визначається законом. <br /> Здійснення прав власника не може порушувати права інших власників. <br /> Спори щодо здійснення прав власників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку. <br /> Стаття 15. ОБОВ'ЯЗКИ ЧЛЕНА ОБ'ЄДНАННЯ <br /> Член об'єднання зобов'язаний: <br /> 1) виконувати вимоги статуту об'єднання; <br /> 2) виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; <br /> 3) використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; <br /> 4) забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх ремонту; <br /> 5) забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших власників; <br /> 6) додержуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; <br /> 7) своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі; <br /> 8) відшкодовувати за власний рахунок і у повному обсязі збитки, заподіяні майну інших власників; <br /> 9) виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням; <br /> 10) запобігати псуванню неподільного майна, інформувати органи управління об'єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; <br /> 11) додержувати чистоти в місцях загального користування та тиші в нічний час (з 23 до 7 години). <br /> Статутом об'єднання можуть бути встановлені й інші обов'язки власників - членів об'єднання відповідно до законодавства. <br /> Стаття 16. НЕПОДІЛЬНЕ МАЙНО <br /> Неподільне майно перебуває у спільній частковій власності членів об’єднання. Розмір цієї частки визначається як співвідношення площі квартири або нежитлового приміщення, яке належить члену об’єднання, до загальної житлової площі будинку. Ці частки у спільній власності неподільного майна не підлягають виділенню в натурі та відчуженню окремо від права власності на квартиру або на нежитлове приміщення. <br /> Кожний власник приміщення має право отримати від відповідного органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість, формальний титул, тобто окремий правовстановлюючий документ на належне йому особисте майно, з вказівкою, якою є його частка у спільному неподільному майні <br /> Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. <br /> При відчуженні приміщення в житловому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі. <br /> Об'єкти права спільної часткової власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших власників неподільного майна, які охороняються законом. <p> Стаття 17. ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСТОК ОБОВ'ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ НА <br /> УТРИМАННЯ, ЕКСПЛУАТАЦІЮ ТА РЕМОНТ НЕПОДІЛЬНОГО МАЙНА <p> Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. <br /> Спори щодо визначення частки в обов'язкових платежах на утримання і ремонт неподільного майна, в інших спільних витратах вирішуються в судовому порядку. <br /> Стаття 18. КОШТИ ОБ'ЄДНАННЯ <br /> Кошти об'єднання надходять та зберігаються на рахунках у банківських установах і використовуються виключно за їх призначенням. <br /> Використання та розпорядження коштами здійснюється відповідно до статуту та затвердженого кошторису. <br /> Кошти об'єднання не підлягають розподілу між членами об'єднання, крім випадку припинення діяльності об’єднання. В цьому випадку розподіл коштів між членами об’єднання здійснюється пропорційно до кількості голосів, що належать членам об’єднання. <br /> При цьому здійснюється залік заборгованості кожного власника перед об'єднанням відповідно до статуту цього об'єднання. Якщо власник приміщення в об'єднанні, має борг перед цим об'єднанням, сума якого перевищує суму його частки в майні, і відмовляється сплатити цей борг, спір вирішується у судовому порядку. <br /> Кошти об'єднання складаються з: <br /> - залишків коштів на рахунках попереднього управителя (балансоутримувача) будинку, що призначалися для утримання будинку об’єднання <br /> - статутних внесків, обов'язкових платежів членів об'єднання; <br /> - коштів, одержаних об'єднанням у результаті здачі в оренду допоміжних приміщень; <br /> - субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг громадянам, які користуються правом на їх отримання, щодо оплати житлово-комунальних послуг; <br /> - доходів, що спрямовуються на виконання статутних цілей об'єднання, отриманих у результаті діяльності підприємств, засновниками яких є об'єднання; <br /> - добровільних майнових, у тому числі грошових, внесків фізичних і юридичних осіб; <br /> - коштів з державного і місцевих бюджетів, отриманих на засадах <br /> співфінансування для утримання і ремонту будинку; <br /> - інших пасивних доходів. <br /> Для накопичення коштів на ремонт неподільного майна і термінового усунення збитків, що виникли в результаті аварій чи непередбачених обставин, в обов'язковому порядку створюються спеціальні фонди об'єднання. Кошти цих фондів акумулюються на рахунку об'єднання у банківських установах і використовуються виключно за цільовим призначенням. Порядок створення спеціальних фондів визначається Кабінетом Міністрів України. <br /> Стаття 19. ОПЛАТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЧЛЕНАМИ ОБ'ЄДНАННЯ <br /> Об’єднання має право самостійно визначати виконавця комунальних послуг для свого будинку з водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання, водовідведення та інших, а саме: прийняти ці обов’язки на себе або доручити їх іншим юридичним особам, зокрема тим, яких визначив орган місцевого самоврядування. У останньому випадку власники житлових і нежитлових приміщень, споживачі укладають прямі договори, які оформляються на основі типових договорів, з виконавцем (постачальником) відповідної житлово-комунальної послуги, якщо об’єднанням не прийняте інше рішення, та перераховують кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом. <br /> У разі визначення виконавцем комунальних послуг управителя кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги, згідно з укладеними договорами надходять на рахунок управителя для накопичення і наступного перерахування підприємствам, організаціям, які надають ці комунальні послуги. <br /> Власники нежитлових приміщень сплачують надані послуги за тарифами, що встановлені для відповідних видів діяльності. <br /> Перерахування коштів підприємствам, організаціям, які надають послуги, здійснюється щомісячно у визначений день відповідно до договору між управителем і цими підприємствами, організаціями <br /> За відсутності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг управитель може за рахунок власних коштів встановити загальнобудинкові прилади обліку <br /> Розподіл загальних рахунків між власниками приміщень в одній квартирі чи нежитловому приміщенні здійснюється відповідно до законодавства та статуту з урахуванням розміру частки належного майна та кількості осіб, які проживають у квартирі, включаючи тих, які проживають тимчасово, а також з урахуванням особливостей використання нежитлових приміщень. <br /> Відмова від оплати рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. <br /> Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду. <br /> Стаття 20. УЧАСТЬ КОЛИШНЬОГО УПРАВИТЕЛЯ (ВЛАСНИКА, БАЛАНСОУТРИМУВАЧА) БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ В РЕМОНТІ НЕПОДІЛЬНОГО МАЙНА ЖИТЛОВОГО КОМПЛЕКСУ <br /> Колишній управитель (власник, балансоутримувач) багатоквартирного будинку, організовує та фінансує перший після створення об’єднання капітальний ремонт будинку відповідно до законодавства. <br /> У разі, якщо колишніх управителів (власників, балансоутримувачів) було декілька, їх участь у фінансуванні визначається пропорційно часу утримання будинку на балансі починаючи з часу останнього капітального ремонту або у разі його не проведення з часу будівництва. <br /> Обстеження технічного стану житлового комплексу та обсяг робіт з його капітального ремонту визначається комісією, до складу якої входять фахівці незалежної спеціалізованої будівельної організації, представники колишнього управителя (власника, балансоутримувача) та об’єднання. На підставі складеного акту про технічний стан житлового комплексу розробляється проектно-кошторисна документація на проведення капремонту. Колишній управитель (власник, балансоутримувач) фінансує проведення цього ремонту протягом одного бюджетного року. <br /> Власники приміщень, які передали їх в оренду фізичним чи юридичним особам, беруть пайову участь у витратах на утримання та ремонт неподільного майна у порядку, встановленому статутом об'єднання та діючого законодавства України. <br /> Невикористання власниками приміщень, що їм належать, або відмова від користування неподільним майном не є підставою для звільнення власника від участі в спільних витратах на ремонт неподільного майна в житловому комплексі. <br /> У разі відмови колишнього управителя (власника) багатоквартирного будинку взяти пайову участь в організації та фінансуванні капітального ремонту, об'єднання може звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на майно такого колишнього власника. <p> Стаття 21. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ОБ'ЄДНАННЯМ ДЕЛЕГОВАНИХ <br /> ПОВНОВАЖЕНЬ <p> Органи місцевого самоврядування в порядку, визначеному законом, можуть делегувати управителю повноваження по здійсненню розрахунків щодо передбачених законом пільг та субсидій окремим категоріям громадян по оплаті житлово-комунальних послуг, спожитої електроенергії. <br /> Делеговані повноваження здійснюються в обсязі, необхідному для повного і своєчасного відшко https://dai.at.ua/news/02_07_10_g_v_pervom_chtenii_prinjata_novaja_redakcija_zakona_oo_obedinenii_sosobstvennikov_mnogokvartirnogo_doma/2010-07-09-14 dai https://dai.at.ua/news/02_07_10_g_v_pervom_chtenii_prinjata_novaja_redakcija_zakona_oo_obedinenii_sosobstvennikov_mnogokvartirnogo_doma/2010-07-09-14 Fri, 09 Jul 2010 11:51:13 GMT <DIV>Конституционный Суд Украины признал неконституционными нормы Закона Украины "О милиции", дающие право работникам МВД задерживать людей по подозрению в бродяжничестве. </DIV> <br /> <DIV>&nbsp;</DIV> <br /> <DIV>І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И <BR><BR>Р І Ш Е Н Н Я <BR>КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ <BR><BR>у справі за конституційним поданням <BR>Уповноваженого Верховної Ради України <BR>з прав людини щодо відповідності Конституції <BR>України (конституційності) абзацу восьмого <BR>пункту 5 частини першої статті 11 <BR>Закону України "Про міліцію" <BR><BR><BR>м. Київ Справа N 1-25/2010 <BR>29 червня 2010 року <BR>N 17-рп/2010 <BR><BR><BR>Конституційний Суд України у складі суддів: <BR><BR>Стрижа... <DIV>Конституционный Суд Украины признал неконституционными нормы Закона Украины "О милиции", дающие право работникам МВД задерживать людей по подозрению в бродяжничестве. </DIV> <br /> <DIV>&nbsp;</DIV> <br /> <DIV>І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И <BR><BR>Р І Ш Е Н Н Я <BR>КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ <BR><BR>у справі за конституційним поданням <BR>Уповноваженого Верховної Ради України <BR>з прав людини щодо відповідності Конституції <BR>України (конституційності) абзацу восьмого <BR>пункту 5 частини першої статті 11 <BR>Закону України "Про міліцію" <BR><BR><BR>м. Київ Справа N 1-25/2010 <BR>29 червня 2010 року <BR>N 17-рп/2010 <BR><BR><BR>Конституційний Суд України у складі суддів: <BR><BR>Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого, <BR>Бауліна Юрія Васильовича, <BR>Вдовіченка Сергія Леонідовича, <BR>Винокурова Сергія Маркіяновича, <BR>Головіна Анатолія Сергійовича, <BR>Джуня В'ячеслава Васильовича, <BR>Дідківського Анатолія Олександровича - доповідача, <BR>Домбровського Івана Петровича, <BR>Кампа Володимира Михайловича, <BR>Колоса Михайла Івановича, <BR>Лилака Дмитра Дмитровича, <BR>Маркуш Марії Андріївни, <BR>Мачужак Ярослави Василівни, <BR>Овчаренка В'ячеслава Андрійовича, <BR>Стецюка Петра Богдановича, <BR>Ткачука Павла Миколайовича, <BR>Шишкіна Віктора Івановича, <BR><BR>за участю представників суб'єкта права на конституційне подання: Кузьменко Валентини Павлівни, Таргулової Ірини Герасимівни, Фадєєвої Ніни Миколаївни - радників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Селіванова Анатолія Олександровича, представника Генеральної прокуратури України Кудрявцева Віктора Вікторовича - заступника Генерального прокурора України, представників Міністерства внутрішніх справ України: Ратушняка Віктора Івановича - заступника Міністра внутрішніх справ України, Приндюка Геннадія Іполитовича - начальника Управління юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, <BR><BR>розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII ( 565-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20) з наступними змінами. <BR><BR>Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. <BR><BR>Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 82 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є наявність спірного питання щодо конституційності вказаного у конституційному поданні положення, виявленого Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у процесі діяльності. <BR><BR>Заслухавши суддю-доповідача Дідківського А.О., пояснення Кузьменко В.П., Таргулової І.Г., Селіванова А.О., Кудрявцева В.В., Приндюка Г.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України <BR><BR>у с т а н о в и в: <BR><BR>1. Суб'єкт права на конституційне подання - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати неконституційним положення абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII ( 565-12 ) з наступними змінами (далі - Закон), згідно з яким міліції надано право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, - на строк до 30 діб за вмотивованим рішенням суду. <BR><BR>Автор клопотання стверджує, що оспорюване положення суперечить статтям 29, 33, 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ), оскільки порушує права громадян на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування та вільний вибір місця проживання і надає право працівникам міліції застосовувати заходи примусу до осіб за діяння, які не визнаються правопорушенням відповідно до законодавства України. <BR><BR>2. Свої позиції щодо предмета конституційного подання висловили Президент України, Голова Верховної Ради України, Голова Верховного Суду України, Генеральна прокуратура України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, науковці Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, Одеської національної юридичної академії, Київського національного університету внутрішніх справ, Харківського національного університету внутрішніх справ, Львівського державного університету внутрішніх справ. <BR><BR>3. Конституційний Суд України, вирішуючи порушене в конституційному поданні питання, виходить з такого. <BR><BR>3.1. Україна є демократичною, правовою державою; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 1, частини перша, друга статті 3 Конституції України) ( 254к/96-ВР ). <BR><BR>В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ). Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 ( v015p710-04 ) зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. <BR><BR>Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. <BR><BR>Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 ( v005p710-05 ) у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини) ( v005p710-05 ). <BR><BR>Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Так, у рішенні від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України" ( 974_433 ) зазначено таке: "Суд вважає, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію "передбачуваності закону" для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції ( 995_004 ). Суд також нагадує, що практика, яка виникла у зв'язку із законодавчою прогалиною і яка зумовлює тримання особи під вартою протягом необмеженого і непередбачуваного строку за обставин, коли таке тримання не передбачається ні конкретним положенням законодавства, ні будь-яким судовим рішенням, сама по собі суперечить принципу юридичної визначеності, який імплікований Конвенцією ( 995_004 ) і який становить один із основних елементів верховенства права" (пункт 53) ( 974_433 ). <BR><BR>У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі "Новік проти України" ( 974_442 ) Європейський суд з прав людини зазначив, що "коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції ( 995_004 ) означає, що коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля" (пункт 19) ( 974_442 ). <BR><BR>3.2. Відповідно до статті 29 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність (частина перша), ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (частина друга) ( 254к/96-ВР ), у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом (частина третя) ( 254к/96-ВР ). <BR><BR>Основними міжнародними актами, в яких закріплено право кожної людини на свободу і особисту недоторканність, є: <BR><BR>- Загальна декларація прав людини 1948 року ( 995_015 ), у статті 3 якої проголошено, що кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність, а у статті 9 - ніхто не може бути підданий безпідставному арешту, затриманню або видворенню; <BR><BR>- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року ( 995_043 ), в пункті 1 статті 9 якого зазначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; ніхто не може бути підданий свавільному арешту чи триманню під вартою; ніхто не може бути позбавлений волі інакше як на підставах і відповідно до процедури, які встановлені законом; <BR><BR>- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ( 995_004 ), пункт 1 статті 5 якої проголошує, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність; нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків та відповідно до процедури, яка встановлена законом, зокрема законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг. <BR><BR>Положення статті 29 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначають затримання, арешт і тримання під вартою як примусові заходи, що обмежують право на свободу та на особисту недоторканність особи і можуть застосовуватися тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. <BR><BR>Конституційний Суд України вважає, що словосполучення "тільки на підставах та в порядку, встановлених законом" передбачає обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб забезпечувати дотримання норм як матеріального, так і процесуального права при затриманні. <BR><BR>Наведене означає, що затриманий має право на перевірку компетентним судом не лише додержання органами державної влади та їх посадовими особами норм процесуального права, на підставі яких проводилося затримання, а й обґрунтованості підозри, яка стала підставою для затримання, законності мети, з якою воно застосовувалося та чи було необхідним і виправданим за конкретних обставин. <BR><BR>Затримання у будь-якому випадку не може бути визнане обґрунтованим, якщо діяння, які інкримінуються затриманому, на час їх вчинення не могли розцінюватися або не визнавалися законом як правопорушення. <BR><BR>Аналогічної позиції дотримувався Європейський суд з прав людини у рішеннях від 23 жовтня 2008 року у справі "Солдатенко проти України" ( 974_504 ), від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України" ( 974_433 ), від 19 лютого 2009 року у справі "Микола Кучеренко проти України" ( 974_482 ). <BR><BR>3.3. Оспорюване положення Закону ( 565-12 ) надає міліції право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, - на строк до 30 діб за вмотивованим рішенням суду. <BR><BR>З цієї норми ( 565-12 ) вбачається, що метою такого затримання є з'ясування причетності особи до заняття бродяжництвом, тобто до скоєння злочину чи іншого правопорушення. Наявність цього права у міліції була зумовлена існуванням кримінальної відповідальності за такі діяння відповідно до статті 214 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ) у редакції 1960 року. Проте склад злочину, визначеного цією статтею ( 2002-05 ), був декриміналізований Законом України "Про внесення доповнень і змін до Кримінального кодексу України, Кримінальнопроцесуального кодексу Української РСР і Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення" від 7 липня 1992 року N 2547-XII ( 2547-12 ). <BR><BR>Згідно з пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. <BR><BR>У Кримінальному кодексі України ( 2341-14 ) встановлено, що злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим кодексом (частина третя статті 3) ( 2341-14 ), хоча системний аналіз його норм свідчить, що бродяжництво не визнається у ньому як суспільно-небезпечне діяння і відповідальності за його вчинення не передбачено. <BR><BR>Не дає визначення бродяжництва як правопорушення і Кодекс України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) та інші закони України. <BR><BR>Оспорюваним положенням Закону ( 565-12 ) встановлено тільки підставу затримання. Закон ( 565-12 ) не передбачає змісту, ознак бродяжництва та процедури достатньо доступної, чітко сформульованої і передбачуваної у своєму застосуванні, тобто такої, яка давала б можливість запобігти ризику свавільного затримання будь-якої особи за підозрою у занятті бродяжництвом, а це несумісно з принципом правової визначеності. <BR><BR>За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 26 червня 2003 року N 12-рп/2003 ( v012p710-03 ), затримання треба розуміти як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний і як адміністративно-процесуальний заходи, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини) ( v012p710-03 ). <BR><BR>Системний аналіз норм Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), зокрема статей 106, 115, 149, 165-2 ( 1002-05 ), та Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) (статей 260, 261, 262 та інших) з урахуванням того, що бродяжництво не визнається законами України злочином чи адміністративним правопорушенням, дає підстави дійти висновку про відсутність у цих нормах процедури та порядку розгляду судом питань щодо затримання особи за підозрою у занятті бродяжництвом. <BR><BR>Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вважає, що положення абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону ( 565-12 ) не відповідають частині першій статті 8, частинам першій, другій, третій статті 29, частині другій статті 55, частині другій статті 58 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ). <BR><BR>3.4. Згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина перша статті 33) ( 254к/96-ВР ). <BR><BR>Право на свободу пересування і вибору місця проживання як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року ( 995_004 ) (пункт 1 статті 13), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року ( 995_043 ) (стаття 12), Протоколом N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ( 994_059 ) (стаття 2). <BR><BR>Зазначені положення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та міжнародно-правових актів дістали свій подальший розвиток і конкретизацію у Законі України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року N 1382-IV ( 1382-15 ) (далі - Закон N 1382). Зокрема, у статті 2 Закону N 1382 ( 1382-15 ) закріплюється гарантія на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, а у статтях 12, 13 визначено коло осіб, щодо яких обмежується свобода пересування та вільний вибір місця проживання. <BR><BR>У вказаних статтях Закону N 1382 ( 1382-15 ) не передбачено обмеження права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання людини через підозру у занятті бродяжництвом. <BR><BR>Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що положення абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону ( 565-12 ) не відповідають частині першій статті 33 Конституції України ( 254к/96-ВР ). <BR><BR>3.5. Конституційний Суд України, вирішуючи порушене в конституційному поданні питання, виявив із зазначених підстав невідповідність Конституції України ( 254к/96-ВР ) положення пункту 11 частини першої статті 11 Закону ( 565-12 ) щодо права міліції проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у занятті бродяжництвом, що відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є підставою для визнання його неконституційним. <BR><BR>Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, частинами першою, другою статті 152 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 61, 63, 65, 70, 73, 82 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України <BR><BR>в и р і ш и в: <BR><BR>1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційними), положення частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII ( 565-12 ) з наступними змінами, а саме: <BR><BR>- абзацу восьмого пункту 5, згідно з яким міліції надається право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, - на строк до 30 діб за вмотивованим рішенням суду; <BR><BR>- пункту 11 в частині права міліції проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у занятті бродяжництвом. <BR><BR>2. Положення абзацу восьмого пункту 5 та пункту 11 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ), які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. <BR><BR>3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. <BR><BR>Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України. <BR></DIV> https://dai.at.ua/news/1/2010-07-07-13 dai https://dai.at.ua/news/1/2010-07-07-13 Tue, 06 Jul 2010 22:23:30 GMT На сайте Министерства юстиции (www.minjust.gov.ua) обнародован перечень нормативно-правовых актов, применяются без государственной регистрации, а значит незаконно. Как сообщил Министр юстиции Александр Лавринович, за 5 месяцев 2010 года Министерством юстиции были проведены проверки, в частности, в Министерстве финансов Украины, Министерстве здравоохранения Украины, Государственной судебной администрации Украины, Государственной службе автомобильных дорог Украины, Высшей аттестационной комиссии, Государственной службе экспортного контроля Украины, Государственной налоговой администрации Украины, Государственном комитете статистики Украины, Государственном комитете Украины по земельным ресур... На сайте Министерства юстиции (www.minjust.gov.ua) обнародован перечень нормативно-правовых актов, применяются без государственной регистрации, а значит незаконно. Как сообщил Министр юстиции Александр Лавринович, за 5 месяцев 2010 года Министерством юстиции были проведены проверки, в частности, в Министерстве финансов Украины, Министерстве здравоохранения Украины, Государственной судебной администрации Украины, Государственной службе автомобильных дорог Украины, Высшей аттестационной комиссии, Государственной службе экспортного контроля Украины, Государственной налоговой администрации Украины, Государственном комитете статистики Украины, Государственном комитете Украины по земельным ресурсам, Государственной таможенной службе. Министр напомнил, что одной из основных функций Министерства юстиции является осуществление контроля за соблюдением субъектами нормотворчества законодательства о государственной регистрации нормативно-правовых актов путем проведения проверок. Результаты проверок, проведенных с начала 2010 года, свидетельствуют о том, что до этого времени существует проблема применения субъектами нормотворчества незарегистрированных нормативно-правовых актов. Кроме того, продолжает существовать незаконная практика установления новых правовых норм письмами. Так, по результатам проведенных проверок Министерством юстиции выявлено 98 незарегистрированных нормативно-правовых актов, подлежащих государственной регистрации, однако на государственную регистрацию не подавались, и 30 писем, которыми установлены новые правовые нормы, должны быть изложены исключительно в нормативно-правовых актах. Кроме того, по результатам проведенных проверок было выявлено 17 методических рекомендаций, которые по своей правовой природе носят рекомендательный, разъяснительный и ведомственный характер и не обязательны к исполнению, однако содержат новые правовые нормы, которые должны быть изложены исключительно в нормативно-правовых актах, утвержденных соответствующими распорядительными документами и зарегистрированных в Минюсте в установленном законодательством порядке. В связи с этим Министерство юстиции обратилось к руководителям вышеупомянутых субъектов нормотворчества с требованием об отмене выявленных в ходе проверок незарегистрированных нормативно-правовых актов и писем, внесение соответствующих изменений в методические рекомендации. В случае невыполнения законных требований Министерства юстиции относительно устранения нарушений законодательства о государственной регистрации нормативно-правовых актов Минюстом будут подготовлены соответствующие проекты распоряжений Кабинета Министров Украины относительно отмены незарегистрированных нормативно-правовых актов, писем и распорядительных документов об утверждении методических рекомендаций. ПЕРЕЧЕНЬ незарегистрированных нормативно-правовых актов, писем и методических рекомендаций, направленных до выполнения с нарушением законодательства о государственной регистрации нормативно-правовых актов, выявленных в ходе проверок, проведенных за 5 месяцев 2010 Министерство финансов Украины Приказы: - От 9 декабря 2008 N 1467 (v1467201-08) "Об утверждении Порядка составления, утверждения и представления сети распорядителей средств местных бюджетов всех уровней и основные требования к ней" (отменено); - От 18 марта 2009 N 429 "О внесении изменений в Порядок ведения договорной работы в Министерстве финансов Украины и утверждении типовых форм договоров"; - От 22 июня 2009 N 801 "Об утверждении Положения о ведомственные награды Министерства финансов Украины"; - От 23 июня 2009 N 807 "Об утверждении форм протоколов контроля за проведением лотерей с использованием электронных систем принятия уплаты в лотерее"; - От 30 ноября 2009 N 1392 "Вопросы проведения конкурсного отбора руководителей банка" (отменено) Совместные приказы: - Министерства регионального развития и строительства Украины, Министерства финансов Украины, Министерства экономики Украины от 16 марта 2009 N 105/416/219 (v0105661-09) "Об утверждении Положения о проведении конкурса с элементами аукциона по отбору застройщиков для предоставления государственной поддержки на достройку объектов незавершенного жилищного строительства "(с изменениями); - Министерства финансов Украины, Государственной налоговой администрации Украины, Государственного казначейства Украины от 30 июня 2009 N 828/336/260 "Об утверждении Порядка уплаты единого налога плательщиками, осуществляющих предпринимательскую деятельность за пределами Украины"; - Министерства аграрной политики Украины, Министерства финансов Украины, Государственного казначейства Украины, Государственной налоговой администрации Украины от 28 октября 2009 N 767/1258/452/591 (v0767555-09) "Об утверждении формы отчета и форм сводной информации о движении денежных средств на небюджетных счетах перерабатывающих предприятий ". - Условия проведения открытого конкурса по определению уполномоченных банков Украины, через которые должна осуществляться выплата заработной платы работникам бюджетных учреждений и государственной социальной помощи (n0001201-05), утвержденные Министром финансов Украины В. М. Пинзеником 16 июня 2005. Письма: - От 26 декабря 2008 N 31-33010-09-10/45800 (v4580201-08) "О представлении Минфина Отчета в электронной форме" (отозвано. - От 23 марта 2009 N 31-33010-10-10/8005 (v3301201-09) (отозван); - От 9 октября 2009 N 31-33010-09-10/27152 (v7152201-09) "О представлении Минфина Отчета по форме N 1-ДМ-ДК" (отозвано. Министерство здравоохранения Украины Приказы: - От 9 июня 2006 N 382 (v0382282-06) "Об обеспечении регионов Украины препаратами инсулина производства ЗАО" Индар "(исчерпал срок действия); - От 6 июля 2006 N 446 (v0446282-06) "Об утверждении Инструкции по осуществлению порядка добровольного консультирования и тестирования на ВИЧ-инфекцию (протокола) в противотуберкулезных, дерматовенерологических и наркологических учреждениях здравоохранения"; - От 11 июля 2006 N 462 (v0462282-06) "Об обеспечении регионов Украины препаратами инсулина и их аналогами (исчерпал срок действия); - От 11 августа 2006 N 558 (v0558282-06) "Об утверждении гигиенических нормативов содержания бактерий Listeria monocytogenes в пищевых продуктах и продовольственном сырье"; - От 19 сентября 2006 N 630 (v0630282-06) "Об утверждении Формы отчетности о медпомощи детям до 18 лет и Инструкции по ее заполнению"; - От 28 сентября 2006 N 647 (v0647282-06) "Об усовершенствовании деятельности государственной санитарно-эпидемиологической службы относительно предоставления выводов и документов"; - От 3 ноября 2006 N 728 (v0728282-06) "Об обеспечении регионов Украины препаратами инсулина и их аналогами (исчерпал срок действия); - От 1 декабря 2006 N 791 (v0791282-06) "Об обеспечении регионов Украины препаратами десмопрессина для лечения несахарного диабета (исчерпал срок действия); - От 12 декабря 2006 N 820 (v0820282-06) "Об утверждении Инструкции по определению допустимых сроков работы работающих во вредных условиях"; - От 22 декабря 2006 N 863 (v0863282-06) "Об обеспечении регионов Украины оборудованием для создания реестра больных сахарным диабетом (исчерпал срок действия); - От 28 декабря 2006 N 915 (v0915282-06) "Об обеспечении регионов Украины автомобилями скорой медицинской помощи для сельских учреждений здравоохранения" (исчерпал срок действия); - От 5 февраля 2007 N 58 (v0058282-07) "О внесении изменений в приказы Министерства охраны здоровья Украины, утверждают отчетную и учетную медицинскую документацию"; - От 24 февраля 2007 N 92 (v0092282-07) "Об утверждении Критериев (условий) государственной аккредитации лечебно-профилактических учреждений"; - От 22 марта 2007 N 142 (v0142282-07) "Об оптимизации работы Центральной комиссии по вопросам этики МЗ Украины"; - От 27 марта 2007 N 146 (v0146282-07) "Об усовершенствовании порядка кадровых назначений руководителей научно-исследовательских учреждений и высших медицинских (фармацевтического) учебных заведений и заведений последипломного образования МОЗ Украины"; - От 5 апреля 2007 N 169 (v0169282-07) "Об утверждении форм учетной статистической документации N 311 / о и N 313 / о и Инструкции об их составления и хранения"; - От 21 мая 2007 N 250 (v0250282-07) "Об утверждении методических рекомендаций" Организация, проведение эпидемиологического надзора и дезинфекционных мероприятий в противотуберкулезных учреждениях и очагах туберкулеза "; - От 6 июня 2007 N 304 (v0304282-07) "Об утверждении формы первичной учетной документации по применению быстрых тестов в учреждениях здравоохранения и инструкции по ее заполнению"; - От 11 июля 2007 N 393 (v0393282-07) "Об усовершенствовании эндоскопической помощи населению Украины"; - От 12 июля 2007 N 399 (v0399282-07) "О реализации постановления Кабинета Министров Украины от 12 мая 2007 N 712"; - От 30 июля 2007 N 430 (v0430282-07) "Об утверждении методических рекомендаций" Санитарно-эпидемиологический надзор за обеззараживания воды в системах централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения диоксидом хлора "; - От 17 сентября 2007 N 558 (v0558282-07) "Об обеспечении регионов Украины медицинским оборудованием для сельских врачебных амбулаторий и фельдшерско-акушерских пунктов (исчерпал срок действия); - От 17 сентября 2007 N 559 (v0559282-07) "Об обеспечении регионов Украины расходными материалами (исчерпал срок действия); - От 1 октября 2007 N 609 (v0609282-07) "Об усовершенствовании эндокринологической помощи населению Украины"; - От 6 декабря 2007 N 787 "Об утверждении формы квартальной отчетности N двадцать первый" Отчет о медицинской помощи роженицы (роженицам, новорожденным и детям первого года жизни за ___ квартал 20__ год "; - От 29 декабря 2007 N 883 (v0883282-07) "Об утверждении методических рекомендаций" Осуществление контроля за соблюдением радиационно-гигиенических параметров в строительстве "; - От 31 марта 2008 N 160 v0160282-08) "Об утверждении некоторых нормативно-правовых актов по вопросам государственной регистрации традиционных лекарственных средств"; - От 7 апреля 2008 N 187 (v0187282-08) "Об утверждении временных форм учета и отчетности по мониторингу лечения ВИЧ-инфекции/СПИДа и инструкций по их заполнению"; - От 1 июля 2008 N 346 (v0346282-08) "О Порядке рассмотрения жалоб участников процедур государственных закупок"; - От 3 июля 2008 N 351 (v0351282-08) "О рассмотрении инвестиционных проектов"; - От 10 июля 2008 N 372 (v0372282-08) "О проведении второго Всеукраинского конкурса профессионального мастерства медицинских сестер" Эскулап-ПРОФЕССИОНАЛ "(исчерпал срок действия); - От 15 августа 2008 N 465 (v0465282-08) "О выполнении постановления КМ Украины от 09.07.2008 N 633" (исчерпал срок действия); - От 27 октября 2008 N 614 (v0614282-08) "О дальнейшем развитии и усовершенствовании врачебно-физкультурной службы в Украине"; - От 25 ноября 2008 N 677 (v0677282-08) "О проведении Спартакиады среди студентов высших медицинских (фармацевтического) учебных заведений IV уровня аккредитации в 2008-2009 уч.г." (Исчерпал срок действия); - От 2 апреля 2009 N 210 (v0210282-09) "Об усовершенствовании пластической и реконструктивной хирургической помощи населению Украины"; - От 14 апреля 2009 N 245 (v0245282-09) "Об утверждении инструкций по заполнению временных форм первичной учетной документации и форм отчетности по химиорезистентного туберкулеза, утвержденных приказом МЗ от 31.03.2009 N 199"; - От 30 апреля 2009 N 288 (v0288282-09) "О внесении изменений и дополнений в приказы МЗ Украины от 27.12.99 N 302 и от 03.07.2001 N 258"; - От 1 июня 2009 N 369 (v0369282-09) "Об утверждении стандартов предоставления административных услуг по выдаче направлений на прохождение аттестации и экспертизы и специальных разрешений из народной и нетрадиционной медицины"; - От 1 июня 2009 N 371 (v0371282-09) "Об утверждении формы контракта"; - От 25 июня 2009 N 450 "О проведении мониторинга случаев смерти женщин во время беременности, родов и в послеродовом периоде"; - От 28 июля 2009 N 555 (v0555282-09) "Об утверждении состава Главной аккредитационной комиссии МЗ Украины, Положение о Главной аккредитационной комиссии МЗ Украины"; - От 31 октября 2009 N 792 (v0792282-09) "Об утверждении Унифицированной формы для сбора клинических данных и Временного алгоритма обращения с телами лиц, умерших от острой респираторной вирусной инфекции. Совместные приказы: - Академии медицинских наук Украины, Министерства здравоохранения Украины от 10 июля 2006 N 43/454 (v0043604-06) "Об утверждении формы медицинской учетной документации, формы отчетности и инструкций относительно их заполнения по вопросам регистрации пациентов с хронической болезнью почек ( ХБП) "; - Министерства образования и науки Украины, Министерства финансов Украины, Министерства здравоохранения Украины от 27 октября 2008 N 965/1301/609 "Об установлении предельного размера платы за проживание в студенческих общежитиях"; - Министерства здравоохранения Украины и Академии медицинских наук Украины от 22 января 2009 N 32 / 5 (v0032282-09) "О мерах по усовершенствованию кардиохирургической помощи населению Украины"; - Министерства здравоохранения Украины и Академии медицинских наук Украины от 19 февраля 2009 N 102/18 (v0102282-09) "Об утверждении Унифицированной методики по разработке клинических руководств, медицинских стандартов, унифицированных клинических протоколов медицинской помощи, локальных протоколов медицинской помощи ( клинических маршрутов пациентов) на принципах доказательной медицины "; - Министерства здравоохранения Украины и Академии медицинских наук Украины от 3 ноября 2009 N 798/75 (v0798282-09) "Об утверждении Унифицированной методики по разработке клинических руководств, медицинских стандартов, унифицированных клинических протоколов медицинской помощи, локальных протоколов медицинской помощи ( клинических маршрутов пациентов) на принципах доказательной медицины ". Письмо от 10 марта 2009 N 11-01-21/208. Государственная служба автомобильных дорог Украины Приказы: - От 12 апреля 2006 N 135 (v0135466-06) "О отраслевой орган по сертификации" (отменено); - От 10 июня 2008 N 289 "О Порядки утверждения титулов строений (объектов) и разработки, согласования, утверждения проектов строительства объектов дорожного хозяйства и проведения их комплексной государственной экспертизы" (отменено); - От 24 июня 2008 N 325 "О проведении конкурса" Лидер инновационного развития и качества "в 2008 году" (исчерпал срок действия); - От 14 января 2009 N 6 (v0006466-09) "Об обязательных условий тендерной документации и договоров подряда" (отменено); - От 24 января 2009 N 19 (v0019466-09) "О порядке заключения договоров с текущего (планово-предупредительного) ремонта и эксплуатационного содержания автомобильных дорог государственного и местного значения общего пользования Украины" (отменено); - От 28 января 2009 N 21 (v0021466-09) "Об утверждении типового договора на предоставление услуг (выполнение работ) по текущему (планово-предупредительного) ремонта и эксплуатационного содержания автомобильных дорог государственного и местного значения общего пользования Украины" (отменено); - От 16 февраля 2009 N 62 (v0062466-09) "Об утверждении Порядка представления на согласование, регистрацию и учет индивидуальных ресурсных элементных сметных норм" (отменено); - От 24 апреля 2009 N 173 (v0173466-09) "Об аттестации сотрудников отдела качества, технического контроля и новых технологий и испытательных лабораторий служб автомобильных дорог" (отменено); - От 13 мая 2009 N 208 (v0208466-09) "О введении в действие Порядка применения в дорожном хозяйстве новых материалов и технологий" (отменено); - От 1 июня 2009 N 260 (v0260466-09) "О введении в действие Положения о инспекционный контроль качества" (отменено); - От 3 июня 2009 N 263 (v0263466-09) "Об утверждении ИН В.3.2-218-325: 2009" Инструкция по приемке работ после текущего ремонта и содержания "(отменено) Высшая аттестационная комиссия Приказы: - От 7 мая 2003 N 238 "Об утверждении Инструкции" О порядке приема иностранных делегаций, групп отдельных иностранных граждан и обеспечения режимных мероприятий в ВАК Украины "(отменено); - От 23 марта 2005 N 149 (v0149330-05) "Об утверждении Порядка внесения электронных научных изданий в Перечень научных профессиональных изданий, в которых могут публиковаться основные результаты диссертационных работ" (отменено); - От 29 мая 2007 N 342 (v0342330-07) "Об утверждении новой редакции перечней и форм документов, используемых при аттестации научных и научно-педагогических работников"; - От 5 июня 2007 N 349 (v0349330-07) "Об утверждении образца уведомления о сложении дополнительных кандидатских экзаменов соискателем ученой степени кандидата наук"; - От 26 января 2008 N 63 (v0063330-08) "О внесении изменений в перечни и форм документов, используемых при аттестации научных и научно-педагогических работников"; - От 3 марта 2008 N 147 (v0147330-08) "О внесении изменений в перечни и форм документов, используемых при аттестации научных и научно-педагогических работников"; - От 24 января 2009 N 30 (v0030330-09) "Об утверждении перечня документов, представляемых в ВАК Украины относительно внесения периодических печатных научных профессиональных изданий в Перечень научных профессиональных изданий" (отменено); - От 2 июля 2009 N 458 "Об утверждении Порядка рассмотрения аттестационных дел, поданных в ВАК Украины относительно признания иностранных документов о научной степени" (отменено) Государственная налоговая администрация Украины Приказы: - От 16 июля 2007 N 433 "Об утверждении Регламента получения, передачи и обработки информации о экспортных грузовых таможенных деклараций, поданных для таможенного оформления, и Методических рекомендаций по осуществлению государственного контроля за экспортными операциями"; https://dai.at.ua/news/min_just_opriljudniv_perelik_nezakonnikh_normativnikh_aktiv/2010-07-07-12 dai https://dai.at.ua/news/min_just_opriljudniv_perelik_nezakonnikh_normativnikh_aktiv/2010-07-07-12 Tue, 06 Jul 2010 22:17:48 GMT <script language="javascript" type="text/javascript"> var encoding="0"; var news_link = "http://rsslenta.ru/?event=viewrss&type=js&source_id=9442&my_css=2&open_blank=1&hidefeed_title=1&xml_button=1&max_item=5&limit_chars=750"; </script><script language="javascript" src="http://rsslenta.ru/js/view_rss.js"> </script><NOSCRIPT></NOSCRIPT> <script language="javascript" type="text/javascript"> var encoding="0"; var news_link = "http://rsslenta.ru/?event=viewrss&type=js&source_id=9442&my_css=2&open_blank=1&hidefeed_title=1&xml_button=1&max_item=5&limit_chars=750"; </script><script language="javascript" src="http://rsslenta.ru/js/view_rss.js"> </script><NOSCRIPT></NOSCRIPT> https://dai.at.ua/news/novosti_ot_automaniaru/2009-09-20-11 dai https://dai.at.ua/news/novosti_ot_automaniaru/2009-09-20-11 Sun, 20 Sep 2009 12:02:49 GMT