Украина - правовое, социальное и независимое г...

Шановний Голово! Шановні народні депутати! Шановні члени уряду! Представники релігійних громад, дипломатичного корпусу, науки, засобів масової інформації, дорогі співвітчизники!

Із прийняттям Радою Європи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) (далі - Європейська конвенція з прав людини) на Європейському континенті розпочався процес створення якісно нової європейської системи захисту прав і свобод людини, яка стала фундаментом для національних правових систем усіх країн Європи.

Сьогодні дія Конвенції ( 995_004 ) поширюється на долю 800 мільйонів європейців із 47 країн Європи. Головне значення Конвенції полягає у формуванні нового менталітету поваги до прав людини, творенні нової культури прав людини, системи практичного захисту прав людини через Європейський суд.

Рада Європи - ніщо без Конвенції ( 995_004 ), а Конвенція - без Європейського суду з прав людини. Ця відома формула чітко висловлює єдність системи захисту прав людини. Але Конвенція - це ціла система різних механізмів та органів РЄ: моніторингові органи, Комітет міністрів, Парламентська асамблея, Комісар з прав людини, Європейський суд з прав людини, а також Венеціанська комісія.

Європейська конвенція з прав людини ( 995_004 ), рішення і практика Євросуду - це сучасна скарбниця верховенства права та поваги до прав і свобод людини.

Користуючись наданою можливістю, відповідно до постанови Верховної Ради України, представляю Спеціальну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України "Стан дотримання Україною європейських стандартів з прав і свобод людини" з нагоди 60-річчя Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ).

У цій доповіді зроблено комплексний аналіз виконання Україною зобов'язань, узятих як під час вступу до Ради Європи, так і тих, що випливають з Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ) та інших європейських конвенцій, ратифікованих Україною. Висвітлено діяльність Уповноваженого з прав людини щодо сприяння імплементації в законодавство України та правозастосовну практику європейських стандартів, аналізується практика Європейського суду з прав людини щодо України. Уперше публічно представлено аналіз виконання Україною зауважень та рекомендацій постійних контрольних моніторингових органів Ради Європи.

Процес ратифікації в Україні Конвенції був складний і навіть драматичний одночасно. Йому чинився активний спротив. Це нагадувало, до речі, драматичну історію розробки і прийняття самої Європейської конвенції, про що сьогодні детально розповів Володимир Михайлович Литвин. Мені як народному депутатові України другого скликання довелося тоді бути координатором та співдоповідачем питання щодо ратифікації Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ). Ми пам'ятаємо як у парламентській залі 17 липня 1997 року фактично тільки з третьої спроби вдалося добитись ратифікації Конвенції.

Сьогодні в урядовій ложі сидять поважні люди, які в той час були моїми колегами-депутатами і допомагали мені переконати парламент у необхідності ратифікації Конвенції ( 995_004 ) і тим самим виконати взяті на себе під час вступу до Ради Європи зобов'язання. Це шановний Борис Ілліч Олійник, який упродовж десяти років був головою парламентської делегації України в Раді Європи і шановний Володимир Григорович Буткевич - перший суддя від України в Європейському суді з прав людини.

Проте закон щодо ратифікації Конвенції ( 995_004 ) було прийнято із застереженнями та заявами. Зауважу, правова система України дуже неохоче і боляче розставалася з такими рудиментами, як право прокурорів надавати санкцію на арешт і обшук та огляд житла. Проте ці рудименти продовжують існувати й досі. До речі, щойно у своєму зверненні Президент України акцентував увагу на незахищеності прав людини.

У цьому контексті зазначу, що нещодавній обшук без санкції суду в офісі Вінницької правозахисної групи із вилученням оргтехніки і 300 файлів із конфіденційною інформацією стосовно біженців - яскраве свідчення того.

Норми Конвенції ( 995_004 ) суттєво вплинули на Конституцію України ( 254к/96-ВР ), під час розробки якої у 1996 році Конституційна комісія спиралась на європейські стандарти дотримання прав і свобод людини. Як наслідок - другий розділ Основного Закону України відповідає стандартам Ради Європи в галузі прав людини. Це зазначено і в Резолюції ПАРЄ N 1755 ( 994_a19 ) "Функціонування демократичних інституцій в Україні".

З прийняттям Конституції ( 254к/96-ВР ) в Україні було запроваджено інститут Уповноваженого з прав людини - українську модель Омбудсмана. З початку діяльності понад мільйон людей - і громадян України, і іноземців, і осіб без громадянства - звернулися до Уповноваженого з прав людини. Кожне друге звернення стосується порушення громадянських прав, зокрема, прав на справедливий суд, виконання судових рішень, належні умови тримання в місцях ув'язнення тощо. У кожному третьому зверненні йдеться про порушення соціально-економічних прав громадян.

Одним із пріоритетів діяльності Уповноваженого стало сприяння виконанню зобов'язань України перед Радою Європи, зокрема, приведення національного законодавства в галузі прав і свобод людини відповідно до стандартів РЄ. На заваді на цьому шляху стало довготривале неоприлюднення владою офіційного тексту Конвенції з прав людини ( 995_004 ). Передусім цьому процесові треба було надати публічності, зробити його прозорим для суспільства. Адже в газеті "Голос України" в 1997 році було оприлюднено лише закон України про ратифікацію Конвенції, а сам її текст та додаткові протоколи до неї були відомі лише вузькому колу фахівців, депутатів і урядовців, що фактично унеможливлювало їх чинність на території України.

Тому 10 травня 1999 року Омбудсман України звернулась до Президента держави як гаранта Конституції ( 254к/96-ВР ) з проханням оприлюднити офіційний текст Конвенції ( 995_004 ) відповідно до статті 94 Основного Закону ( 254к/96-ВР ) в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України" ( 1906-15 ).

Лише 10 січня 2001 року в Україні було оприлюднено офіційний переклад Конвенції ( 995_004 ). Отже, понад три роки застосування Конвенції ( 995_004 ) в національній правовій системі України юридично було унеможливлено. Тільки після публікації вона справді стала частиною національного законодавства.

Одним із пріоритетів діяльності українського Омбудсмана є моніторинг за імплементацією та реалізацією норм цього ключового на європейському просторі документа в галузі прав і свобод людини.

Найскладнішим став процес реалізації Україною головних вимог Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ), зокрема, забезпечення охорони законом права кожного на життя і заборону смертної кари.

Спочатку було введено мораторій на застосування смертної кари, потім - визнання її Конституційним Судом України неконституційною, пізніше ратифікація двох протоколів - шостого і тринадцятого, що передбачало скасування смертної кари за будь-яких обставин.

Але навіть після скасування в Україні смертної кари мені як Омбудсману доводилося захищати права наших співвітчизників на життя в таких країнах, як Таїланд, Китай і Сполучені Штати Америки.
полностью http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0001715-10&new=1